Рогожа, В. На зламі імперій : роман у трьох книгах. Кн. 1 : «Не віддаймо Україну нікому!» / В. Рогожа. – Київ : Саміт-книга, 2019. – 476 с.

393 На зламі імперій «Не віддаймо Україну нікому!» І то ще не все, у чому більшовики зрадили селян, як і все суспільство? Вони позбавили політичних партій, які мають іншу думку права на свої друковані органи, заборонили їм проведення зборів. А в селян і робітників забрали право голосувати за інші партії, крім більшовицької. А тих, хто з цим не погоджується, забирають у застінки надзвичайної комісії. Що то є, як не диктатура партії більшовиків?! І кому вона на користь? Тільки не українським селянам! Якщо влада примусу не має жодних справедливих законів, чи вона потрібна селянам? Ні, не за таку владу ми гнили у царських в’язницях! Мусін слухав Нестора з дивним відчуттям того, що погоджується з кожним його словом, і одночасно розумів, що Махно поширює контрреволюцію, направлену проти влади більшовиків, тому по закону військового часу підлягає розстрілу. Товариш Троцький тому і визначив йому місце поряд з Махном, нестійким революціонером, щоб він, Мусін, своїм партійним досвідом і авторитетом політв’язня та політкаторжанина, допомагав Нестору не схибити з революційного шляху. Але як Мусін мав заперечити Нестору, коли сам поділяв правоту його слів. Він згадав Михайла Яровенка, їхню розмову під час зустрічі в Києві. Хто тоді мав рацію? Михайло з його друзями, чи він з Коцюбинським і Примаковим? Події двох минулих років підтвердили, що мали рацію Михайло з друзями. Особливо якщо згадати Муравйова й те, що він творив у братній Україні. Якщо ми брати, хоч українці і менше розуміють політичний момент, то чи вбивати їх за це треба? А коли Муравйов узяв Київ, то дав наказ вбивати саме українців… Мусіну стало страшно від тих думок. Він не повинен їх допускати. Є лінія партії, а він її боєць, тому не тільки викинути з голови потрібно такі думки, але й Нестора переконати в цьому. Однак переконати Нестора він не зможе. То виходить, що він повинен попередити Троцького. Хоча тут знайдеться достатньо