Рогожа, В. На зламі імперій : роман у трьох книгах. Кн. 1 : «Не віддаймо Україну нікому!» / В. Рогожа. – Київ : Саміт-книга, 2019. – 476 с.

Директорія 394 І день прийшов сумний, безсонячний… більшовиків, які поспішатимуть переказати військовому комісару про крамолу, яку поширює Махно. Він не помилився, про цей виступ стало відомо Антонову-Овсеєнку, а вже від того – Троцькому. За кілька днів після з’їзду до штабу бригади прийшло телеграфне повідомлення Мусіну від Троцького, з наказом терміново прибути до Москви. Отримавши його, Махно закликав Мусіна. Коли той зайшов до штабу, Махно уважно подивився на Мусіна, і промовив, перейшовши з офіційної на товариську мову. – Що, Ісаку, будеш мати з моєї вини халепу. Може, не поїдеш? Я впевнений, що то Лев Давидович викликає тебе у зв’язку з моїм виступом. Потім продовжив російською, досить різко промовивши: – Твои братья-большевики как создали ЧК, так совсем озверели, по поводу и без повода ставят десятками людей к стенке и «пускают в расход». Я сам не ангел и понимаю, что время военное. Поэтому тщательней разбираться надо! Він трохи помовчав і вже знову говорив українською: – Ісаку, я би не хотів тебе втрачати, серед моїх відчайдухів, швидких і часом бездумних вояків, ти вирізняєшся спокійною мудрістю, а мені, часом, теж цього дуже не вистачає. То, може, не поїдеш, а я з Левом Давидовичем по телеграфу з’ясую відносини. – Ні, Несторе, я ще хлопчаком не звик ховатися від загроз. А начальство відбоявся ще під час першої відсидки у в’язниці. Тоді здавалося, що життя закінчилося. Але пройшов через пекло і от живу. Маю надію, що ще житиму. А якщо думаєш, що ти мене підвів, то це неправда. Як би з Денікіним воювала вся Червона армія, як твоя бригада, то білі вже були б розбиті. А твій виступ… Не знаю, наскільки я набрався мудрості у в’язницях, але знайду, що сказати Троцькому. І ще, Несторе, час дійсно такий, що рідко видається поговорити по-людськи, то повір, я цю нашу розмову буду пам’ятати завжди. Дякую тобі.