Рогожа, В. На зламі імперій : роман у трьох книгах. Кн. 1 : «Не віддаймо Україну нікому!» / В. Рогожа. – Київ : Саміт-книга, 2019. – 476 с.

411 На зламі імперій «Не віддаймо Україну нікому!» мою думку, то три тисячі вояків підсилять нашу армію, до того ж, наскільки мені відомо, Григор’єв має досить запасів військового спорядження і особливо зброї і набоїв. Він під Одесою захопив склади зі зброєю Антанти і десь переховує її у Херсонській губернії. Про це може краще знати Лев Зіньковський. – Льово, ти щось чув про склади Григор’єва? Якщо ні, то знайди їх! – Чув я, батьку, про склади, і за день два буду знати, де вони знаходяться. Але я знаю й інше. Після поразки від Примакова, Григор’єв розпочав переговори з денікінцями про перехід його війська до білих. Він їм обіцяє, що й армію Махно за собою приведе! Махно аж підскочив від тої звістки. – Льово, ти думаєш, що говориш?! Григор’єв – п’яниця і садист, але йому не відмовиш в особистій хоробрості, та й в ідіотизмі його важко запідозрити. – Батьку, кажу, що чув, а про зв’язки з білими знаю точно, мої хлопці слідкують за його посланцями на переговорах з білими. Вони тепер у білих, а ми їх візьмемо під час повернення. От тоді будуть і докази! А поки що, я підтримую Мусіна. Підтримали й інші присутні. А Олена Келлер, яка не зважаючи на військовий час відзначалася м’яким характером, але саме тому й мала авторитет серед відчайдух махновської армії, незвично для неї, різко промовила. – Батьку, якщо він посміє втнути щось подібне до того, що творив, я сама його зі свого маузера застрелю! Вона навіть розщепила кобуру маузера, який висів у неї на поясі, що підперезував шкіряну як у Колонтай куртку. Але то їй не довелося зробити. Одразу після цієї невеличкої наради Махно зібрав командирів своєї армії, і поставив на обговорення питання про