Рогожа, В. На зламі імперій : роман у трьох книгах. Кн. 1 : «Не віддаймо Україну нікому!» / В. Рогожа. – Київ : Саміт-книга, 2019. – 476 с.

Директорія 416 І день прийшов сумний, безсонячний… перейшов до більшовиків, то не піднесло його в очах висунчан. Ти ж знаєш, у нас не горять у любові до зрадників. А ще до нас надходили звістки про погроми євреїв і росіян, то як ми повинні його сприймати, коли ми з діда-прадіда інтернаціоналісти. Німецькі, болгарські та єврейські колонії живуть єдиними громадами з українськими, тому і діємо разом. Тож коли до нас навідалися бандити, які називали себе «григор’ївцями» і пограбували єврейську колонію Добра, то ми їм показали, що маємо козацьку батуринську кров! Ми в самому посаді роззброїли двісті шістдесят бандитів. А разом із баштанцями розгромили залишки банди в районі станції Березнегувате. – То ви тут об’єднуєтеся за потреби, і коли ви цьому навчилися? – Навчилися, коли з німцями воювали, хоча то ще не була війна. Ми протистояли продовольчим загонам, які хліб у селян забирали. А збирались ми швидко, тому що в кожному селі були організатори. Вони спочатку обходили найбільш революційно налаштованих селян, а також тих, у кого вже побували продзагонівці. З них створювався актив – осіб двадцять, тридцять. Удень вони нічим себе не проявляли. Робота велася вночі. Активісти, зорганізувавшись, встановлювали зв’язки з сусідніми селами. Такі бойові осередки створені по всій волості і мають активу до двох тисяч озброєних осіб, які протягом години можуть зібратися і миттю відправитися на допомогу тим, хто піддався нападу. Ісак уважно слухав, а потім перебив Володю. – Ти, знаєш, що я тепер згадав. Думаю, ніби я вже колись чув про таке, але не можу згадати, де і коли. Але згадав. Пам’ятаєш, Михайло розповідав бувальщини свого прадіда. Козаки таким чином збиралися, коли на них йшли татари. – Так, пам’ятаю. Вони ще тоді ставили «дозорних» козаків від самої Дніпрової переправи на підвищеннях, і ті запалювали вогні. Він якось називав їх. Крутиться в голові, не