Рогожа, В. На зламі імперій : роман у трьох книгах. Кн. 1 : «Не віддаймо Україну нікому!» / В. Рогожа. – Київ : Саміт-книга, 2019. – 476 с.

417 На зламі імперій «Не віддаймо Україну нікому!» можу згадати. – А вони так і називалися «ватри». – Дійсно, я ще собі тоді подумав, як то так вартові запалюють «ватру», а Михайло пояснив, що «ватра», то купа хмизу, очерету чи соломи, вартовий її і запалює. – Вова, а Ілько не згадував за Михайла, коли приїздив? – А ти відки знаєш, що Ілько приїздив. – Мені Сашко Кітовер розповідав. – А я не хотів нагадувати за Михайла, ви тепер ніби вороги. – Володю, не говори дурниць, які ми вороги. Маємо різні погляди на сьогоднішні події, дійсно… – Ісаку, коли ти вже сам почав, то розтлумач мені, як це сталося. От ти кажеш, ви не вороги, і я тобі вірю. А ще, твої більшовики кажуть, що ми брати, чому ж вони на нас війною йдуть і поводять себе в Україні гірше за німців? От ти мені брат, хоч і названий, ти ж не йдеш до моєї хати, не забираєш у мене хліб. Коли в тебе не буде, я тобі як брат сам дам. Або ж ти в мене попросиш, а коли будеш мати, то віддаси. А «чонівські» продзагони наставляють рушниці, і якщо не віддаєш хліб і останню скотину, то стріляють! – Володю, що то за чудасія, чоновці? Я щось таке чув від Троцького, то він теж не задоволений їхніми діями. – У нас вони ще не були, але чекаємо. Прийдуть будемо відстрілюватися. А ЧОН – то з російської «Части особого назначения». А простіше озброєні більшовицькі бандити. Вони ще довго говорили про буденні справи і політичні, а Ісаку не йшла з голови звістка про чонівців. Це він поїде продовжувати боротися за радянську владу, а до його сім’ї прийдуть чонівці і заберуть все, що такою тяжкою працею виростили його тесть з рідним сином, який ще майже дитина, а з ранку до вечора працює в полі. А батькам ще гірше. Згадуючи про батьків, йому стало соромно, що вдень відпочивав замість