Рогожа, В. На зламі імперій : роман у трьох книгах. Кн. 1 : «Не віддаймо Україну нікому!» / В. Рогожа. – Київ : Саміт-книга, 2019. – 476 с.

Директорія 420 І день прийшов сумний, безсонячний… денікінців, знову прийшли більшовики і потопили українські села в морі крові. Такі істини виніс Ісак Мусін із розмови з другом дитинства і учасником першої революційної марксистської організації, створеної Троцьким, Вовкою Костенком. – Ісаку, от ти, на відміну від нас, пройшов в’язниці і тюрми, Михайло казав, що разом з Троцьким установлював радянську владу у Петрограді, як так сталося, що зовсім молодим Троцький закликав нас боротися проти багатіїв- експлуататорів, а тепер, коли став при владі з Леніним, як розбійник з великої дороги забирає в селян останнє? І не говори, що йде війна, і мусимо дочекатися кращих часів. Війна світова закінчилася минулого року, а в Російській імперії їй кінця-краю не видно. – Знаєш, Вовко, коли я читав Маркса, усе було зрозуміло. Коли брали Зимовий палац, було відчуття початку нового життя. А тепер, після того, що ти мені розповів, навіть не знаю, що тобі відповісти. А ви тут що робите? – Маємо досвід ще з п’ятого року. За цей час нічого не змінилося, хіба щоразу в село приходять нові грабіжники. Але грабують всі однаково! Хіба ми стали краще і організованіше захищатися. То була правда. У відповідь на антиселянську політику денікінців, селяни Висунська та навколишніх сіл знову піднялися на боротьбу. Але досвід повстанської боротьби, збережений у поколіннях і загартований попередніми виступами, дозволив швидко пройти стихійну стадію. Тут, як і у Гуляйполі, була створена Висунська республіка. Пізніше, коли Мусін повернувся до повстанської армії, він постійно цікавився і отримував звістки про події у своєму та навколишніх селах. Громадянська війна продовжувалася і вимагала плати – «кровавого податку». Селянин не мав бажання ціною власного