Рогожа, В. На зламі імперій : роман у трьох книгах. Кн. 1 : «Не віддаймо Україну нікому!» / В. Рогожа. – Київ : Саміт-книга, 2019. – 476 с.

419 На зламі імперій «Не віддаймо Україну нікому!» під час переходу з Росії в Україну. Мусін згадав розмову з Троцьким, коли той з радістю говорив, що його вважають росіянином а не євреєм. Чи розумів він, що то і є перша ознака антисемітизму. Але чому тільки антисемітизму. Кожен випадок виокремлення одної нації може мати для неї далекосяжні неприємні наслідки. І немає значення, чи її вважають гіршою, ніж інші, чи вона ставить себе кращою і вищою за інших. Це робиться умисно й ціленаправлено, оскільки не може бути природним. Знову ж таки, хлібозаготівля більшовицькою владою в Україні набула національного характеру. Переважна більшість бійців у продзагонах, які направлялися у південні райони України, були вихідцями з Росії. То були робітники Петрограда, Москви та інших великих міст. Причому до продовольчих загонів входили більшовики та ті, що їм співчували. І таких загонів приїздило на Південь України тисячі. Найбільш жахливим і диким в цьому було те, що вони приїздили проводити не закупівлю хліба, а грабіж за допомогою рушниць, багнетів, а ще брудного зім’ятого папірця, який звався ніби лайливим словом «мандат», забирати його у селян. То як повинні були до того ставитися селяни? Вони повставали проти російських більшовиків. Повстання селян придушувалися загонами, сформованими з китайців, латишів, естонців, сербів, росіян, які називалися «інтернаціональними». Це робилося тому, що українські частини діяли в таких випадках неефективно, а то й переходили на бік повстанців. Фактично то була боротьба з окупантами, проти яких виступало все населення. Коли денікінці відтіснили з України більшовиків, вони діяли такими самими методами, різниця була лише в тому, що більшовики забирали землю в селян і створювали колективні господарства, а денікінці віддавали її старим господарям- поміщикам. А для селян різниці не було. Коли вони вигнали