Рогожа, В. На зламі імперій : роман у трьох книгах. Кн. 1 : «Не віддаймо Україну нікому!» / В. Рогожа. – Київ : Саміт-книга, 2019. – 476 с.

Директорія 448 І день прийшов сумний, безсонячний… Софійській площі і долучення до Директорії Петрушевича, дві частини українського народу так і не стали одним цілим. Але Бог дав ще одну можливість українському народу дійти згоди і все-таки досягти багатовікової мрії, мати свою державу. То відбулося не без гіркоти поразки, Українська Галицька армія змушена була відступати зі своїх земель перед Польською Армією, підсиленою допомогою Франції та Англії. На зустрічі, враховуючи безвихідність ситуації, було прийнято рішення про перехід Української Галицької армії разом з урядом Західно-Української республіки за річку Збруч. Прийняте рішення вони оголосили на нараді, яка відбулася за участю місій Франції, Англії і США. На тій нараді Симон Петлюра доповів про план ліквідації більшовицької влади в Україні та виклав прохання до Антанти щодо озброєння і обмундирування 500- тисячної української армії. Він просив місії дружніх держав переконати Юзефа Пілсудського у необхідності нового спільного виступу проти більшовиків. Здавалося, титанічні зусилля Симона Петлюри увінчалися успіхом, Франція і Англія нарешті зрозуміли, що народ, який налічує понад тридцять мільйонів осіб, повинен мати свою власну Державу, рішення Ради було позитивним. Цього ж дня головнокомандувач Галицької армії Тарнавський віддав наказ вирушати на звільнення від більшовиків столиці України. Одночасно почався наступ на Одесу. Уже на вечір другого дня, об’єднаними українськими арміями, що нараховували понад вісімдесят тисяч бійців і п’ятнадцять тисяч українських повстанців, був взятий Проскурів. Червоні війська залишили його після запеклого бою. У кінці липня третя «Залізна» дивізія армії Української Народної Республіки, під командуванням полковника Олександра Удовиченка захопила залізничну станцію Вапнярка, а в останній день серпня українські військові підрозділи увійшли до Києва.