Рогожа, В. На зламі імперій : роман у трьох книгах. Кн. 1 : «Не віддаймо Україну нікому!» / В. Рогожа. – Київ : Саміт-книга, 2019. – 476 с.

Директорія 452 І день прийшов сумний, безсонячний… Омелянович-Павленко, у бік денікінців «гармати почали самі стріляти. І спричинився до цього полковник Микола Аркас». А сталося то не з порушення отриманого наказу. Микола Аркас завжди підпорядковувався військовій дисципліні, яку вважав основою армії і запорукою її перемог. Одного дня вартовий доповів йому про делегацію селян навколишніх сіл, які просилися на аудієнцію. Полковник полишив всі справи і пішов на зустріч з селянами. Їх прийшло досить багато, вони гаряче обговорювали свої справи, але, побачивши полковника в однострої Російської царської армії, замовкли, і вже збиралися розходитися. Аж раптом полковник царської армії заговорив до них українською мовою. – Шановні добродії, я вас вітаю і готовий вислухати. З якою справою прийшли, чи потрібна допомога? Чи може порада? Селяни продовжували мовчати, вони ще не могли второпати, хто перед ними. Наче йшли до полку Української армії, а зустрів їх царський офіцер, проте говорить українською не гірше, ніж учитель української недільної школи. Тож старший з них, поборовши страх з селянською хитринкою, почав із запитання. – А скажіть-но, пане хороший, Ви якого війська будете, ніби від офіцерів, а розмовляєте нашою селянською мовою. – Я дійсно офіцер, але війська Української держави, тобто ваш захисник! Із юрби селян почулося: « Чи було коли таке, щоб офіцер захищав селян! Бреше він! Ходімо звідси, а то опинимося у допрі!». Селянин, що першим звернувся до Аркаса, цикнув до юрби. – Мовчи, Степане, коли старші говорять. То Ви кажете, пане офіцере, що з Української армії, і наш захисник. А можете нас захистити від денікінців? Маємо у розпалі жнива, а їхні драгуни реквізували у нас підводи, і звозять до себе все, що