Рогожа, В. На зламі імперій : роман у трьох книгах. Кн. 1 : «Не віддаймо Україну нікому!» / В. Рогожа. – Київ : Саміт-книга, 2019. – 476 с.

451 На зламі імперій «Не віддаймо Україну нікому!» розстрілювали всіх відомих українських політичних і культурних діячів. Забороняли українську мову та встановлювали скрізь дореволюційні порядки московського панування над українським народом. Таке ставлення до українців переконало навіть найбільш лояльних до Денікіна діячів, що тішили себе надією на можливість спільної з білою армією боротьби проти більшовиків, марна справа. Усі переконалися, які б москалі не були, чи білі чи «чорні» вони такі ж самі непримиренні вороги української державності, як і червоні. А тому, продовжуючи війну з більшовицькою Московщиною, уряд і військове командування України проголосило двадцять четвертого вересня дев’ятнадцятого року війну російській «Добровольчій армії» та російському урядові «Юга Росії». Незважаючи на те, що армія Денікіна була вдвічі більшою від об’єднаних українських армій, вони отримали суттєві перемоги, хоч на той час вели виснажливі бої з більшовиками. Про події, що відбулися в Києві, Микола Аркас з Михайлом довідалися значно пізніше, уже від Євгена Коновальця. А саме в цей час командир другого кінного полку імені Максима Залізняка Дієвої армії Української Республіки Микола Аркас займав позицію у районі залізничної станції Перехрестівка в Єлисаветградському повіті Херсонської губернії. Його полк, після повернення з Румунії, перебував у стадії формування і налічував у своєму складі менше сотні вершників, до півсотні піших, два кулемети «максим», один кулемет «Льюїс» і біля двісті вчорашніх махновців без коней, зброї та чобіт. Завданням, яке поставив головний отаман Української Народної армії, було стежити за пересуванням денікінців, але не вступати з ними у бій. Французи, британці й американці вимагали від денікінців та петлюрівців не воювати між собою. Але, як писав потім командарм Української армії Михайло