Рогожа, В. На зламі імперій : роман у трьох книгах. Кн. 1 : «Не віддаймо Україну нікому!» / В. Рогожа. – Київ : Саміт-книга, 2019. – 476 с.

Директорія 454 І день прийшов сумний, безсонячний… Аркас наказав поховати його з усіма почестями. Здається, полковник Аркас вчинив по-геройськи, але замість нагороди йому світив трибунал. Отримавши виклик до штабу Дієвої армії, Микола закликав Михайла. – Бачиш, друже, маю мозолю, викликають до штабу. Денікінці зробили велику бучу з моєї справи. Про випадок з драгунами довідалися навіть у французькій місії. Але я не жалкую про свій вчинок. Тепер селяни будуть знати, що і їх хтось може захистити. Мушу їхати до Мельника, розповім, як було, щось придумаємо. – Миколо, я маю іншу пропозицію, до біса нам така армія, їдемо додому. – Що ти маєш на увазі? Я щось не зрозумів тебе. – А що тут розуміти? Згадай полковника Болбочана, якби не виконав наказу, лишився би живим, і Омелька Волоха поставив би на місце. Можливо, і війна була б іншою. А він поїхав щось доказувати керівництву армії. Чи ж хтось збирався його слухати, – розстріляли без суду і слідства, і винних не шукали. А ти чим кращий за Болбочана? Аркас слухав Михайла, але не розумів, як то він може не виконати наказу. А з іншого боку, якщо денікінці – союзники, чому займаються мародерством? Його вояки теж бідують, але не збиткуються над селянами. І потім, денікінський полковник сам застрелився. Але і про Болбочана Михайло все правильно сказав. Михайло помітив, що той вагається, тому підсилив аргументацію. – Миколо, якщо війна між нами і денікінцями розпочалася, то я не вірю, що з цієї події, де ти безкровно взяв у полон денікінський полк драгунів. І якщо війна почалася, то стратою полковника не закінчиться. То кому потрібні ці жертви? Ти маму давно бачив? – Давно. Але як так просто кинути полк? – Я не військовий, але мені здається, це дуже просто.