Рогожа, В. На зламі імперій : роман у трьох книгах. Кн. 1 : «Не віддаймо Україну нікому!» / В. Рогожа. – Київ : Саміт-книга, 2019. – 476 с.

Директорія 462 І день прийшов сумний, безсонячний… Першими, ще до підписання Зятьківської угоди Галицької армії з денікінцями, «склали зброю» члени Директорії. Поле бою ще на початку року кинув Винниченко. Тоді він відмовився навіть вести дипломатичний супровід Української Народної Республіки за кордоном. У середині листопада за кордон виїхали Макаренко та Швець, через певний час за ними поїхав і Андрієвський, з яким не хотів працювати уряд соціалістів. Остання постанова Директорії, датована п’ятнадцятого листопада дев’ятнадцятого року, мала такий зміст: « На час відсутності з території УНР членів Директорії Андрія Макаренка й Федора Швеця верховне керування справами Республіки покладається на голову Директорії пана Головного Отамана Симона Петлюру, який іменем Директорії затверджує всі закони та постанови, ухвалені Радою Народної Республіки. На випадок його смерті все верховне керування державними справами Республіки та її озброєними силами покладається на членів Директорії, що залишаться аби вони провадили зовнішню і внутрішню політику Республіки на ґрунті її самостійності, до часу скликання представництва від українського народу ». Виїзд двох членів Директорії був продиктований потребами посилення політичних акцій на користь української державності за кордоном. Та, у дійсності, жодних конкретних завдань вони не одержали, і виїзд їх був насправді пов’язаний із загальним виїздом українських політиків за кордон, та евакуацією з Кам’янця. То було вирішено на нараді Головної Команди й уряду України ще в Деражні. А вже шістнадцятого листопада почалась евакуація з Кам’янця Головної команди отамана та уряду Української Республіки, до того ж два дні перед тим було вислано телеграму до польського командування з пропозицією зайняти район