Рогожа, В. На зламі імперій : роман у трьох книгах. Кн. 1 : «Не віддаймо Україну нікому!» / В. Рогожа. – Київ : Саміт-книга, 2019. – 476 с.

465 На зламі імперій «Не віддаймо Україну нікому!» жорстокіші від нас, які не сприймуть підлесні обіцянки. Вони будуть мовчки робити чоловічу справу, а за них будуть вести мову кріси. І відозва може бути лише одна: «Слава нації, Смерть ворогам!» – Страшні слова говориш, Євгене, на гніві, ненависті і крові, державу не збудуєш! – Гой-гой, Микольцю! Москалі лише на цьому та ще на брехні і підлості понад п’ятсот років тримають свою імперію. І далі триматимуть. А ти кажеш – не збудуєш! Доки не визріє українська нація, яка повернеться до ворогів в щетину багнетів, щільнішою за голки в їжака, і не знищить ворогів, вона не здобуде Держави! – Євгене, але ж боротьба продовжується, Симон поїхав до Польщі, то разом з Пілсудським про щось домовляться! – Єдине, про що зможе домовитися Симон, то про те, як зручно і не надто болісно віддати землю і народ український полякам, але то буде навіть не Річ Посполита, то буде Польська Держава. Може, вона й погодиться на автономію українську, але скоріше ні! Пройшов великий перерозподіл європейських народів, усі нації отримали право мати свої держави. Тримільйонна Фінляндія, двохмільйонна Латвія, навіть Естонія, яка й мільйону жителів не має, отримала право мати свою державу! Лише тридцятимільйонній українській нації держави- переможці у світовій війні не дозволили створити державу, навіть автономію якоїсь держави! Михайло слухав Євгена Коновальця і розумів, що то в ньому говорить розпач, проте одночасно бачив, що нічим не може йому заперечити, його слова – гола і вбиваюча правда. Але щоб якось заспокоїти побратима, спробував перевести розмову на інше. – Брате, а ми з Миколою до тебе за порадою. Я пропоную йому їхати до Львова, і там пожити якийсь час, доки стане зрозуміло, як складеться ситуація в Україні. Або, може, до