Рогожа, В. На зламі імперій : роман у трьох книгах. Кн. 1 : «Не віддаймо Україну нікому!» / В. Рогожа. – Київ : Саміт-книга, 2019. – 476 с.

71 На зламі імперій «Не віддаймо Україну нікому!» довгу бороду, яку друзі називали «бородою святого Онуфрія». – А яким чином Ви потрапили до Львова? – Тоді українські громадські організації Галичини, домагалися відкриття кафедри історії України у Львівському університеті. Чотири мільйони галицьких українців не тільки не мали своєї вищої школи, але в університеті не було навіть професора української історії. Найкращим кандидатом на цю кафедру всі вважали Володимира Антоновича. Та Антонович на це місце порекомендував мене. Австрійський уряд не дозволяв призначення мене на цю посаду, мотивуючи це тим, що я російський підданий. Але українська спільнота Львова домоглося свого, і я все-таки отримав призначення професора у Львівському університеті. Розповідаючи Михайлу про той час, Грушевський пригадав як його, незважаючи на молодість, радісно вітала українська громада в Галичині, коли він дванадцятого жовтня 1894 року вперше прочитав в університеті вступну доповідь. Його вітали не тільки студенти, але й багато поважних старших українських діячів. Навіть часописи Львова вітали його як нову наукову силу. – Михайле Сергійовичу, я потрапив до Львова під Вашу протекцію, тому що, як Ви знаєте, брав участь у революційному русі в Миколаєві, а коли моїх товаришів, серед яких був мій брат, арештували, я деякий час переховувався на садибі Миколи Миколайовича Аркаса. Коли він бував у Богданівці, то любив разом зі мною поспівати. Ми з ним мали не одну розмову про історію нашого народу. Він багато робить для того, щоб наша українська мова відроджувалася. Алевколи керівник нашого марксистського підпілля запропонував йому боротися проти царизму, то він відмовився. А на моє запитання: «Чому?» – відповів, що вважає марксизм шкідливою теорією. А як Ви? – Я не дуже знаюся на марксизмі, але вважаю, що перше