Рогожа, В. На зламі імперій : роман у трьох книгах. Кн. 1 : «Не віддаймо Україну нікому!» / В. Рогожа. – Київ : Саміт-книга, 2019. – 476 с.

Та довга ніч, безмісячна… 70 Національна революція Його радо прийняли у Львівській опері, він разом з трупою багато гастролював, мав пристойне житло і багато друзів. Головним чином, саме тому він завдячував Грушевському і, зрозуміло, якоюсь мірою своєму голосу. Робота в консерваторії лишала час на допомогу Михайлу Сергійовичу, біля якого він став багато читати. Як говорять у таких випадках, читав «запоєм», причому безсистемно. Читав і художню, і політичну літературу, і наукову. Перечитував усю періодику, яку виписував Грушевський, а згодом і сам почав виписувати. Ту спрагу до читання він собі пояснював тим, що з дитинства читав дуже мало, а жага до знань не мала стриму. Із часом уже й статті почав писати в часописах. У цьому його вчителем був Михайло Сергійович. Йому він завдячував розширенням свого світогляду. Грушевський був високоосвіченою людиною, і з задоволенням передавав свої знання сільському хлопцю. Михайло був упевнений, що Грушевський є львів’янином, тому що той мав велику шану в місті. Але якось у оперному театрі почув, що Грушевський – киянин. Тож за нагоди Михайло запитав у Михайла Сергійовича, чи то правда, і яким чином той приїхав до Львова, чи не так само, як і він. – Так, Михайле, я киянин, хоча дитячі роки до закінчення тифліської гімназії проживав з батьками у Грузії. До Львова приїхав у дев’яносто п’ятому році за рекомендацією мого вчителя з київського університету – професора Володимира Антоновича. Саме Володимир Антонович запросив мене до київської «Громади», таємної організації, що згуртувала тоді патріотично налаштованих людей в Україні. Час від часу ми збиралися і обговорювали важливі справи життя українців у Російській імперії. Підготовку молоді і студентства до боротьби за створення власної держави ми вважали головним своїм завданням. Ще в той час я, щоб виглядати старшим, відпустив