Рогожа, В. На зламі імперій : роман у трьох книгах. Кн. 1 : «Не віддаймо Україну нікому!» / В. Рогожа. – Київ : Саміт-книга, 2019. – 476 с.

73 На зламі імперій «Не віддаймо Україну нікому!» перебування у Богданівці, проходячи повз школу, він побачив на подвір’ї молоду вчительку. Вона разом з учнями грала в дитячу гру «третій зайвий». Вчителька якраз бігла наввипередки з швидким хлопчиною, але довга сукня заважала її бігу, тож хлопчина першим став на вільне місце. У цей час вона і помітила, що за нею спостерігає Михайло. Вчителька спочатку засоромилася, ніби її застали за чимось недозволеним, потім спохмурніла і відвернулася від Михайла. А він після тієї зустрічі весь час думав про вчительку і горів бажанням побачити її знову. У силу своєї природної сором’язливості він, напевно, до неї би і не підійшов. Лише підсвідомо мав надію, що познайомитися допоможе якийсь випадок. Тож Михайло став майже щодня проїжджати попри школу. І одного разу йому поталанило, під’їжджаючи до школи він побачив вчительку. Вона йшла швидким кроком, маючи в руках досить величеньку валізу. Пропозиція надання допомоги могла стати прийнятною підставою для знайомства. Михайло злегка пришпорив коня і майже наздогнав учительку. А вона, почувши тупіт коня, озирнулася. І от саме в цей момент з подвір’я сільської хати вискочив пес і, голосно гавкаючи, кинувся коню під ноги. Це було несподівано і для коня, і для Михайла. Кінь різко став на дибки, а Михайло вилетів із сідла, і на якусь мить повиснув на кінській шиї, встигнувши за неї вхопитися. То і врятувало його від стрімкого падіння та можливого поранення. І все ж землі він дістався. Тому вчителька підбігла, щоб йому допомогти. Але Михайло вже підхопився. – Ви собі нічого не пошкодили? – вона співчутливо запитала, обтрушуючи з нього дорожню пилюку. – Хіба своє реноме! Пані вчителька може подумати, що я вперше сів на коня. Вчителька на ті його слова зайшлася сміхом.