Рогожа, В. На зламі імперій : роман у трьох книгах. Кн. 1 : «Не віддаймо Україну нікому!» / В. Рогожа. – Київ : Саміт-книга, 2019. – 476 с.

Та довга ніч, безмісячна… 96 Національна революція очоливши більшовиків, продовжував безперервну фракційну боротьбу. Прибувши до Росії, Ленін одразу виступив за радикалізацію революційного руху, відмову від співробітництва з ліберальними політичними течіями та встановлення «диктатури пролетаріату». Протягом революції стало зрозуміло, то було на шкоду ще не зрілому революційному руху в Росії. Олександр Парвус поїхав до Росії через рік. Але, як не дивно, незважаючи на розум, ініціативність та вміння дати вичерпний аналіз подій, у нього не було головної якості вождя. Парвус не поважав юрбу і навіть боявся її. У вузькому колі він завжди знаходив потрібні слова, щоб закрити рота опоненту. Але трибуна перед великим, до того ж наелектризованим натовпом його просто лякала. Може, із цієї причини його поїздка до Росії закінчилася арештом і засланням у Туруханський край. Звідти він зміг втекти, повернутися до Німеччини, де вирішив назавжди полишити Російську імперію. Він став членом Центрального комітету соціал-демократичної партії Німеччини. А після поразки революції 1905 року Парвус переїхав до Константинополя. Але в нього назавжди лишилося бажання знищити цю імперію, у якій він зазнав стільки горя і поневірянь. Поїздка керівних діячів Російської соціал-демократичної партії до палаючої революцією Росії лишилася практично не поміченою революційним народом. То був не їхній бій, і не їхня перемога. І навіть видима активність Троцького та інших революціонерів не принесла соціал-демократам успіху, робітники так і не визнали їх за своїх лідерів. Найімовірніше, це стало головною причиною того, що есери повісили Григорія Гапона. А вирок від соціал-демократів сформулював Адлер. – Я получил телеграмму от Аксельрода, что Гапон приехал за границу и объявил себя социал-демократом. Жаль... Исчезни он навсегда, осталась бы красивая легенда. В