Рогожа, В. На зламі імперій : роман у трьох книгах. Кн. 1 : «Не віддаймо Україну нікому!» / В. Рогожа. – Київ : Саміт-книга, 2019. – 476 с.

97 На зламі імперій «Не віддаймо Україну нікому!» эмиграции же он будет комической фигурой. Таких людей лучше иметь историческими мучениками, чем товарищами по партии… Хоча більшовики пізніше зуміли переконати свій народ у протилежному, і одночасно принизити вождя революційних робітників Георгія Гапона, якому вони безмежно вірили. І якщо був би розумний Микола Романов та послухав би Георгія Гапона, то, може, Росія, як Британське співтовариство, до сьогодні мала би конституційну монархію з черговим Романовим на троні. Народ, що безпідставно називає себе слов’янським, вийшов з угро-фінського племені, не може жити без царя. І це на генному рівні. *** Керівництво Російської соціал-демократичної партії, яке знаходилося за кордоном і було зайняте своїми внутрішніми справами, «проспало» революцію дев’ятсот п’ятого року. У цьому Троцький впевнився, прибувши до Росії, але в подальшій революційній роботі й у своїх політичних публікаціях ніколи про це не згадував. А в той час несприйняття робітниками марксистів настільки його вразило, що в нього закрався сумнів у правильності вчення Маркса. То було страшною крамолою для соціал-демократа. Але такі думки зʼявилися не без підстав. Він зрозумів, що розмови про керівництво робітничим класом добре вести в Лондоні. Однак там серед однопартійців вони і закінчуються. А тут, у Росії, робітники знають Георгія Гапона і вірять лише йому, а марксистів своїми керівниками не сприймають. Перед подіями січня тисяча дев’ятсот п’ятого року Троцький перебував у Мюнхені, після чого повернувся до Женеви. Перше, що він зробив, вийшовши з вагона, – купив часопис. Інформація була йому потрібна як наркотик, без знань