Новітні кримінально-правові дослідження – 2023 : Альманах наукових праць / за ред. д.ю.н., професора О.В. Козаченка, доктора філософії в галузі права (PhD), доцента О.М. Мусиченко. – Миколаїв : Іліон, 2023. – 259 с.

101 Серед афективних станів можна виділити афекти страху, гніву, жалю, розгубленості, відчаю. Найбільш вагомими для кримінального права виступають афективні стани страху і гніву. Науковці третьої когорти вважають, що поняттям «стан сильного душевного хвилювання» охоплюється не тільки стан афекту, але й інші сильні за своїм впливом на психічну діяльність емоційні стани, оскільки зменшують здатність особи в повній мірі усвідомлювати свої діяння та (або) керувати ними можуть різні емоційні стани [5, с. 521]. Так, вітчизняний правознавець, О. В. Авраменко, дотримуючись саме третього з визначених підходів, вказує, що до визначення поняття стану сильного душевного хвилювання треба підходити так: станом сильного душевного хвилювання є короткочасний розлад психічної діяльності, у результаті, якого обмежується здатність особи усвідомлювати характер своїх діянь та (або) керувати ними; цей стан: не виключає осудності особи, має не патологічний характер; завжди раптово виникає; виникнення цього стану обумовлюється впливом зовнішніх чинників; обсяг поняття стану сильного душевного хвилювання можна проілюструвати через такі емоційні стани, як «афект», «стрес», «фрустрація» [1, с. 11]. Видається, що саме третій підхід відповідає змісту, який вкладає законодавець в категорію «стан сильного душевного хвилювання» в процесі конструювання складів кримінальних правопорушень в статтях Особливої частини Кримінального кодексу України. У той же час, у науковому середовищі продовжуються дискусії щодо можливості використання термінів, котрі використовуються в утворенні поняття «сильне душевне хвилювання». У цьому контексті, зазначають деякі дослідники, прикметник «сильне» означає, що хвилювання, котре виникає в особи, повинно бути вираженим, інтенсивним та порушувати нормальну психічну регуляцію поведінки, однак це поняття є оцінним. На думку деяких дослідників, визначаючи це положення, є реальна можливість у правозастосовних органів керуватися власною оцінкою, а не правовими приписами. Як наслідок, це несе загрозу несистемної інтерпретації кримінально-правових норм, що є основною на сьогодні проблемою застосування оціночних категорій у кримінальному праві [3, с. 184–185]. Стан сильного душевного хвилювання набуває кримінально-правового значення, адже його враховують, визначаючи вид і розмір покарання та застосування інших кримінально-правових заходів. Так, відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в правах про злочини проти життя та здоров’я особи»: суб’єктивна сторона