Новітні кримінально-правові дослідження – 2023 : Альманах наукових праць / за ред. д.ю.н., професора О.В. Козаченка, доктора філософії в галузі права (PhD), доцента О.М. Мусиченко. – Миколаїв : Іліон, 2023. – 259 с.

195 м’яким покарання є чи не одними з найбільш застосовуваних у теперішній кримінальній практиці, що знову ж таки демонструє перехід від радянської репресивності до західного гуманізму. Попри те, що дослідженням описаних вище інституті займались такі визначні вчені як: В.П. Герасименко, О.О. Дудоров, О.В. Козаченко, Н.В. Коломієць, Є.О. Письменський та інші, все одно існує ряд питань, які залишились дискусійними та не знайшли остаточного вирішення станом на сьогодні. Основний зміст . Як умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, так і заміна невідбутої частини покарання більш м’яким є двома незалежними та самостійними інститутами кримінального права. Попри те, що більшість науковців намагаються розглядати дані інститути в комплексі, аргументуючи це тим, що вони мають однаковий процесуальний порядок застосування, все ж вважаємо, що кожен з цих інститутів потребує окремого вивчення та дослідження, адже має свої особливості в переліку обставин, які підлягають встановленню судом під час вирішення питання чи про умовно- дострокове звільнення, чи про заміну невідбутої частини покарання. Варто зазначити, що ця думка є не новою і знаходить своє відображення, наприклад, у праці Є.О. Письменського, який також вважає, що для кожного із згаданих інститутів існує своє коло проблем, як теоретичних, так і практичних, які потребують окремого самостійного вирішення [7, с.256]. Спільним знаменником, який, на нашу думку, об’єднує ці два інститути, є частина 2 статті 50 Кримінального кодексу України, де визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Дане положення корелює з частиною 2 статті 65 Кримінального Кодексу України, відповідно до якої особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень [1]. Таким чином, доходимо до висновку про те, що як умовно-дострокове звільнення, так і заміна невідбутої частини покарання більш м’яким, слід вважати інститутами, які спрямовані на коригування призначеного особі покарання в залежності від поведінки такої особи. Дану думку підтверджують слова вченого О.В. Дащенка, який зазначав, що «ми не можемо заперечувати того, що після винесення обвинувального вироку, так і до цього, особа, яка вчинила злочин, не залишається в усталеному стані, а видозмінюється і морально, і фізично, і нерідко ці зміни не відповідають спостереженням,