Новітні кримінально-правові дослідження – 2023 : Альманах наукових праць / за ред. д.ю.н., професора О.В. Козаченка, доктора філософії в галузі права (PhD), доцента О.М. Мусиченко. – Миколаїв : Іліон, 2023.

238 за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором на досудовому розслідуванні. При цьому строк тримання під вартою може продовжуватися неодноразово в межах строку досудового розслідування. [4] Запобіжні заходи є важливим елементом кримінального процесу, які спрямовані на забезпечення національної безпеки, захист життя та здоровʼя громадян, а також запобігання кримінальним правопорушенням. Однак, в умовах воєнного стану, коли загроза безпеці країни зростає, особливо важливо правильно та ефективно застосовувати запобіжні заходи відповідно до національного законодавства та не порушувати основоположні права та свободи людини, які закріплені у міжнародних нормативно-правових актах. Реалії сьогодення, під час обрання запобіжного заходу, передбачають обмеження деяких прав громадянина на свободу та особисту недоторканість. Тому, розглянемо відступ України від своїх зобовʼязань, згідно зі статтею 15 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Такий відступ відповідно до зазначеної статті визнається допустимим під час війни або іншої суспільної небезпеки, яка загрожує життю нації, в тих межах, яких вимагає гострота становища, і за умови, що такі заходи не суперечать іншим зобов’язанням згідно з міжнародним правом. Окрім того, відповідно до ч.3 ст.15 конвенції, держава, що використовує право на відступ від своїх зобов’язань, повинна у повному обсязі поінформувати Генерального секретаря Ради Європи про вжиті нею заходи і причини їх вжиття. Вона також повинна повідомити Генерального секретаря Ради Європи про час, коли такі заходи перестали застосовуватися, а положення конвенції знову застосовуються повною мірою [7]. Україна проінформувала Генерального секретаря Ради Європи та легітимно обмежує право на свободу та особисту недоторканість в умовах воєнного стану. Процедура дерогації (відступ від зобов’язань) має свій відповідний механізм, межі, мету та запобіжники правомірності обмеження прав людини. При цьому ЄСПЛ дотримується концепції пропорційності обмеження прав людини меті такого обмеження у кожному конкретному випадку. Зазначена специфіка поширюється і на сферу кримінального процесу та має враховуватися у правозастосуванні. Сьогодні існують такі випадки, коли необхідно затримати особу без відповідної ухвали слідчого судді. Причому п. 6 ч. 1 ст. 615 КПК України закріплює особливості затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину,