Новітні кримінально-правові дослідження – 2023 : Альманах наукових праць / за ред. д.ю.н., професора О.В. Козаченка, доктора філософії в галузі права (PhD), доцента О.М. Мусиченко. – Миколаїв : Іліон, 2023.

45 ступеня загрози певних діянь чи явищ. Тому після 24 лютого 2022 року Кримінальний кодекс України неодноразово доповнювався новими статтями, які встановлюють кримінальну відповідальність за колабораційну діяльність; пособництво державі-агресору; поширення інформації про направлення, переміщення зброї, озброєння та бойових припасів в Україну; незаконне використання гуманітарної допомоги; образу честі і гідності військовослужбовців та іншими. Водночас певна швидкість, іноді поспіх прийняття нових законів відображаються на якості таких новел, що з одного боку, призводить до нерозуміння звичайними громадянами цих норм, а відповідно складнощів у регулюванні своєї власної поведінки, з іншого – обумовлює труднощі при кваліфікації, при призначенні кримінально- правових заходів, якщо вони не відповідають соціальній доцільності або усталеним загальним положенням. Тому питання зрозумілості кримінального закону на сьогодні, як ніколи, актуалізується. Мета даної публікації – здійснити моніторинг нормативно-правових актів, рішень національних та міжнародних судових органів щодо визначення та значення зрозумілості закону, зокрема зрозумілості кримінального закону, а також з’ясування термінів, які використовуються для тлумачення якісних ознак законодавства, яке має відповідати принципу правової визначеності. Основний зміст. Зважаючи на те, що зрозумілість закону передусім пов’язана з принципом верховенства права [1], даний термін активно використовується як в нормативно-правових актах, так і в рішеннях національних та міжнародних судових органів. Безпосередньо термін «зрозумілість» починає активно вживатися в нормативно-правових актах різних держав та наддержавних утворень на початку XXІ століття, що пов’язано з певним переосмисленням складових верховенства права. Так, у доповіді «Про верховенство права», затвердженої Венеціанською комісією на 86-му пленарному засіданні (Венеція, 25-26 березня 2011 р.) вперше зроблена спроба узагальнити терміни, відомі різним національним законодавствам на позначення понять, які є не завжди синонімічними верховенству права: німецьке поняття «rechtsstaat», португальське «estado de direito», французьке «etat de droit» (або термін, який використовується Радою Європи: «prééminence du droit»). У доповіді береться за основу визначення, дане Томом Бінгхемом у 2010 році, і з нього у п. 37 виводиться вісім складових принципу верховенства права, серед яких одним з перших вказано доступ до закону (положення якого повинні бути зрозумілими, чіткими і передбачуваними) [2]. Опираючись на дане визначення, а також враховуючи поняття верховенства права в різних