Новітні кримінально-правові дослідження – 2023 : Альманах наукових праць / за ред. д.ю.н., професора О.В. Козаченка, доктора філософії в галузі права (PhD), доцента О.М. Мусиченко. – Миколаїв : Іліон, 2023.

66 Основний зміст. Перш за все, слід підкреслити, що кримінальний закон не містить спеціальної норми, що передбачає поняття віку, він лише вказує на вікові межі настання кримінальної відповідальності, якщо особа скоїла кримінальне правопорушення. Дефініція суб’єкта кримінального правопорушення наводиться у частині першій статті 18 Кримінального кодексу України (далі КК України), згідно із якою це фізична осудна особа, яка вчинила кримінальне правопорушення у віці, з якого відповідно до цього Кодексу може наставати кримінальна відповідальність. Отже, виходячи із смислового тлумачення Кримінального закону, випливає протилежне – особа, яка не досягла встановленого законом віку та яка вчинила протиправне діяння, не може бути притягнута до кримінальної відповідальності та, таким чином, не є суб’єктом кримінального правопорушення. Частина перша статті 22 КК України визначає вік, з якого особи підлягають кримінальній відповідальності – шістнадцять років. Частина друга цієї статті понижує цей вік до чотирнадцяти років за вчинення таких кримінальних правопорушень як умисне вбивство (статті 115-117), посягання на життя державного чи громадського діяча, працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця, судді, народного засідателя чи присяжного у зв’язку з їх діяльністю, пов’язаною із здійсненням правосуддя, захисника чи представника особи у зв’язку з діяльністю, пов’язаною з наданням правової допомоги, представника іноземної держави (статті 112, 348, 379, 400, 443), умисне тяжке тілесне ушкодження (стаття 121, частина третя статей 345, 346, 350, 377, 398), жорстоке поводження з тваринами (стаття 299), умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження (стаття 122, частина друга статей 345, 346, 350, 377, 398), диверсію (стаття 113), бандитизм (стаття 257), терористичний акт (стаття 258), захоплення заручників (статті 147 і 349), зґвалтування (стаття 152), сексуальне насильство (стаття 153), крадіжку (стаття 185, частина перша статей 262, 308), грабіж (статті 186, 262, 308), розбій (стаття 187, частина третя статей 262, 308), вимагання (статті 189, 262, 308), умисне знищення або пошкодження майна (частина друга статей 194, 347, 352, 378, частини друга та третя статті 399), пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів (стаття 277), угон або захоплення залізничного рухомого складу, повітряного, морського чи річкового судна (стаття 278), незаконне заволодіння транспортним засобом (частини друга, третя статті 289), хуліганство (стаття 296) [2].