Новітні кримінально-правові дослідження – 2023 : Альманах наукових праць / за ред. д.ю.н., професора О.В. Козаченка, доктора філософії в галузі права (PhD), доцента О.М. Мусиченко. – Миколаїв : Іліон, 2023.

67 Проаналізувавши перелік діянь, зазначених у частині другій статті 22 КК України, можемо стверджувати, що відносна більшість із них є тяжкими та особливо тяжкими злочинами. Деякі інші кримінальні правопорушення, зазначені в переліку цієї статті, можливо й не становлять великої суспільної небезпеки, однак їх включення обумовлено поширеністю цих видів кримінальних правопорушень серед підлітків. Як показує судова практика, перелічені в частині 2 статті 22 КК України кримінальні правопорушення становлять основну частку у злочинності неповнолітніх (крадіжка, грабіж, розбій, незаконне заволодіння транспортним засобом, навмисне заподіяння шкоди здоров’ю тощо) [3, с. 21]. Звернімося до кримінально-правової доктрини задля визначення поняття віку. Так, у широкому значенні під віком розуміється календарний період, що минув від народження людини до будь-якого іншого хронологічного моменту її життя. У вузькому значенні – це календарний період психофізіологічного розвитку індивідуума, з яким пов’язані біологічні, соціальні, психологічні та правові наслідки для його юридичного статусу [4, с. 6]. Слід зазначити, що у законодавстві більшості країн немає єдиного розуміння поняття віку, а також того із спливом якого часу і якою мірою особа здатна усвідомлювати характер своїх протиправних дій, у зв’язку з чим вік кримінальної відповідальності у кожній країні не є однаковим. Мінімальні стандартні правила ООН щодо відправлення правосуддя щодо неповнолітніх (Пекінські правила) вказують, що крайня межа такого віку не повинна бути занадто низькою. У коментарі до цього нормативно- правового акта пояснюється, що, незважаючи на історичні та культурні відмінності держав, до них застосовується сучасний універсальний підхід до встановлення мінімального віку кримінальної відповідальності, який полягає у визначенні можливості притягнення неповнолітнього через індивідуальні особливості його сприйняття та розуміння до відповідальності за явно антисуспільну поведінку. У разі коли вікова межа кримінальної відповідальності відсутня або встановлена на надто низькому рівні, поняття відповідальності стає безглуздим [5] . Більшість розвинених країн, таких як Бельгія, Данія, США та Франція визначають настання віку повного «кримінального повноліття» у період з 16 до 18 років. Однак, у цих рамках законодавство різних країн має свої нюанси. Так, в Сполучених Штатах загальним віком кримінальної відповідальності, визначеним на федеральному рівні, вважається 16 років. У Примірному кримінальному кодексі США, який є основою законодавства