Новітні кримінально-правові дослідження – 2023 : Альманах наукових праць / за ред. д.ю.н., професора О.В. Козаченка, доктора філософії в галузі права (PhD), доцента О.М. Мусиченко. – Миколаїв : Іліон, 2023. – 259 с.

73 є значно вищими [3]. На практиці в багатьох випадках потерпілі особи, яким вдалося врятуватися, не бажають звертатися до правоохоронних органів України із заявами про вчинення щодо них кримінального правопорушення через тяжку психологічну травму та небажання згадувати пережиті події. Відтак ключовим напрямком сучасної політики України у сфері кримінального судочинства в умовах повномасштабної військової агресії є створення належного правового та організаційного механізму забезпечення захисту потерпілих від злочинів осіб та забезпечення належного покарання усіх, хто вчинив кримінально карані суспільно небезпечні діяння в умовах нових викликів і загроз. Основний зміст. Упродовж останніх десятиліть розвиток кримінально-процесуального законодавства України зосереджувалося на зміцненні правових гарантій затриманих, підозрюваних та обвинувачених осіб у світлі імплементації міжнародних зобов’язань України, передусім виконання зобов’язань за Конвенцією про захист прав людини і фундаментальних свобод 1950 р. та врахування практики Європейського Суду з прав людини. Фокус уваги щодо необхідності запровадження додаткових гарантій для потерпілих від злочинів, передусім міжнародних злочинів, змінився під впливом двох подій, які почалася майже одночасно: 1) через повномасштабну війну проти України, яка принесла тисячі жертв; 2) у зв’язку з поданням Україною заяви на вступ до ЄС 28.02.2022. Останній чинник пов’язаний із необхідністю проведення комплексного скрінінгу національного законодавства у світлі acquis Європейського Союзу, зокрема Директиви 2012/29/EU [4] – найважливішого правого інструменту ЄС, що встановлює мінімальні стандарти прав потерпілих від злочинів осіб та організаційно-правових механізмів, що мають бути забезпечені усіма державами-членами. Утім проблематика захисту потерпілих від злочинів перебувала у центрі уваги українських вчених у галузі кримінального права, кримінально-процесуального права та кримінології, зокрема, віктимології, а також науковців, які присвятили свої роботи проблематиці міжнародного кримінального права. Зокрема, варто виділити С. Абламського, В. Голіну, Б. Головкіна, О. Капліну, Т. Короткого, Є. Кривина, Д. Лотюка, А. Орлеан, Т. Павлюковця, М. Сенаторова, О. Сенаторову, В. Тулякова, Н. Хендель, В. Христенко, В. Човгана та інших. При цьому в умовах війни проти України суттєво змінилася криміногенна ситуація і структура злочинності, виникли нові виклики щодо розслідування міжнародних злочинів та збору доказів, а також суттєво підвищилася необхідність захисту постраждалих, число яких