Новітні кримінально-правові дослідження – 2023 : Альманах наукових праць / за ред. д.ю.н., професора О.В. Козаченка, доктора філософії в галузі права (PhD), доцента О.М. Мусиченко. – Миколаїв : Іліон, 2023.

74 невпинно зростає. Все це ставить перед науковцями нові завдання у визначенні найбільш оптимальних правових підходів, у тому числі щодо забезпечення прав потерпілих, на фоні російської агресії. Чинне законодавство України передбачає правову основу захисту потерпілих, у тому числі від міжнародних злочинів. Так, КК України 2001 р. містить перелік міжнародних правопорушень, за які застосовується кримінальна відповідальність. Розділ ХХ визначає кримінальні правопорушення проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку. КПК України 2012 р. визначає порядок кримінального провадження на території України та, зокрема, особливості процесуального становища потерпілої від злочину особи у кримінальному процесі. При цьому важливо зауважити, що КПК України не передбачає окремий порядок кримінального провадження щодо міжнародних злочинів. Відтак застосовується єдиний підхід щодо розгляду справ щодо вчинення як міжнародних злочинів, так і тих, що не є міжнародними. Варто зазначити також, що законодавець України застосовує різні підходи щодо змісту поняття «потерпілий» у КК України та КПК України. Так, поняття «потерпілий» використовується у КК України у більш широкому значенні, ніж у процесуальному законодавстві. Загальна та Особлива частини КК України у низці статей (ст. ст. 37, 38, 43, 116, 121, 122, 123, 126, 149 ті ін.) містять прямі посилання на поняття «потерпілий», однак нормативно це поняття не визначено у Кодексі. Натомість КПК України оперує поняттям «потерпілий» у зв’язці із поняттям «потерпілий в кримінальному провадженні», надає його дефініцію у ч. 1 ст. 55, і пов’язує його зміст із офіційно визнаним процесуальним статусом особи в кримінальному процесі. Отже, не кожен потерпілий від злочину є потерпілим у кримінальному провадженні. Цю відмінність між поняттям «потерпілий» в КК і КПК досить чітко описує М. Сенаторов. Зокрема, на підставі системного аналізу КК України він робить висновок, що у рамках кримінального законодавства потерпілим від злочину варто розглядати «соціальний суб’єкт (фізична чи юридична особа, держава, інше соціальне утворення або ж суспільство в цілому), благу, праву чи інтересу якого, що знаходиться під охороною кримінального закону, злочином заподіюється шкода або створюється загроза такої» [5, c. 60]. Варто також звернути увагу, що поняття «жертва злочину» не використовується в КК України та КПК України, а є категорією віктимології. Сутність цієї категорії до сих пір залишається предметом