Мітрясова О. ХРОНІКИ СПРАГИ: ДОКУМЕНТУВАННЯ ВИКЛИКІВ ТА РІШЕНЬ ВОДНОЇ БЕЗПЕКИ МІСТА МИКОЛАЄВА: Монографія. Миколаїв: ЧНУ імені Петра Могили, 2026, 124 стp.

ХРОНІКИ СПРАГИ: ДОКУМЕНТУВАННЯ ВИКЛИКІВ ТА РІШЕНЬ ВОДНОЇ БЕЗПЕКИ МІСТА МИКОЛАЄВА Друга стихія — Зерно та Порти. Миколаїв був ключовою ланкою глобальної продовольчої безпеки. Портова інфраструктура міста — від державного морського порту до сучасних приватних терміналів на кшталт «Нібулона» — перетворювала український врожай на золотий потік експорту. Сотні суден щороку заходили в лиман, зв'язуючи миколаївські причали з портами Єгипту, Китаю та Європи. Третя стихія — Алюміній та Ресурси. Миколаївський глиноземний завод, один із найбільших у Європі, додавав місту ваги як важливому вузлу в ланцюгу кольорової металургії. Миколаїв ніколи не був просто промисловою зоною. Це було місто університетів, де наука обслуговувала практичні потреби життя. Чорноморський національний університет імені Петра Могили та Національний університет кораблебудування стали кузнями еліти. До війни Миколаїв був комфортним південним містом з каштановими алеями, яхт- клубом (найстарішим в Україні) та особливим ритмом життя, де робочий день закінчувався прогулянкою на березі річки. Соціальна стійкість громади гартувалася через усвідомлення важливості своєї праці для всього світу. Саме цей фундамент — географічна відокремленість, горда історія та економічна самодостатність — став тією основою, на якій миколаївці будуть тримати оборону, коли вода з джерела життя раптово перетвориться на інструмент тиску та дефіциту). Рис. 1.1. Миколаїв з висоти пташиного польоту (фото Дмитра Беріна). 9