Мітрясова О. ХРОНІКИ СПРАГИ: ДОКУМЕНТУВАННЯ ВИКЛИКІВ ТА РІШЕНЬ ВОДНОЇ БЕЗПЕКИ МІСТА МИКОЛАЄВА: Монографія. Миколаїв: ЧНУ імені Петра Могили, 2026, 124 стp.

ХРОНІКИ СПРАГИ: ДОКУМЕНТУВАННЯ ВИКЛИКІВ ТА РІШЕНЬ ВОДНОЇ БЕЗПЕКИ МІСТА МИКОЛАЄВА 4.5. ХРОНІКИ СПРАГИ ЧЕРЕЗ ПЕНЗЕЛЬ ТА ФОТООБ’ЄКТИВ ЯК ДЗЕРКАЛА ВОДНОЇ СТІЙКОСТІ У лютому 2026 року Миколаїв став свідком унікальної події, що об'єднала наукову платформу Чорноморського національного університету імені Петра Могили та творчу енергію юних та дорослих митців. Арт-проєкт «Хроніки спраги» став не просто конкурсом малюнків та світлин, а сповіддю юних миколаївців про їхнє життя за умов водної кризи. Концепція «Хронік Спраги» Тема «Хроніки спраги: Вода і Життя під час війни у Миколаєві» була обрана як найбільш резонансна точка дотику екологічної безпеки та людської стійкості. Учням гімназій та ліцеїв запропонували стати «голосом незламного міста». У той час, коли місто вже почало поступово відновлювати стабільне водопостачання, виникла гостра потреба не дати цій пам’яті стертися. Конкурс мав чітку мету — перетворити суб’єктивний досвід виживання на «документ епохи». Роботи, виконані у довільних техніках — від класичного акварелю до графіки та змішаних медіа, — стали візуальним архівом того, як «вода має смак життя». Для багатьох підлітків участь у проєкті стала формою арт-терапії, можливістю виплеснути на папір те, що важко було висловити словами упродовж попередніх чотирьох років. Проєкт отримав широку підтримку у соціальних мережах, об’єднавши навколо себе активістів, викладачів, громадськість. Кульмінацією проєкту стала виставка, що відкрилася у лютому 2026 року. Складність вибору комісії Оцінювати дитячі малюнки на тему «Вода і Війна» — завдання, де звичні критерії на кшталт «техніки виконання» часто відступають на другий план. Для старшокласників Миколаєва, які брали участь у конкурсі 26 лютого 2026 року, це була не просто творча робота, а спроба зафіксувати свій побут за останні чотири роки. Коли члени комісії (мистецтвознавці, викладачі, аспіранти та студенти) розклали роботи, стало зрозуміло, що перед ними нами не просто малюнки, а візуальний щоденник міста (Рис. 4.6). Суперечки під час визначення переможців виникли саме через цей емоційний аспект. Важко поставити нижчий бал роботі, де техніка може бути недосконалою, але ідея б’є прямо в ціль. Головний підсумок конкурсу — формування у дітей активної суб'єктності. У роботах відображено розуміння 110