Мітрясова О. ХРОНІКИ СПРАГИ: ДОКУМЕНТУВАННЯ ВИКЛИКІВ ТА РІШЕНЬ ВОДНОЇ БЕЗПЕКИ МІСТА МИКОЛАЄВА: Монографія. Миколаїв: ЧНУ імені Петра Могили, 2026, 124 стp.

ХРОНІКИ СПРАГИ: ДОКУМЕНТУВАННЯ ВИКЛИКІВ ТА РІШЕНЬ ВОДНОЇ БЕЗПЕКИ МІСТА МИКОЛАЄВА випробовувати на міцність не лише труби, а й саму логіку централізованого життєзабезпечення. Після тривалої подорожі 73-кілометровим сталевим шляхом через херсонські степи, вода з Дніпра нарешті діставалася Миколаєва. Саме тут, на очисних спорудах, її зустрічала камера сіток — початкова ланка складного ланцюга фільтрації (рис. 1.16). Цей об’єкт є масивною заглибленою залізобетонноюємністю розміром 8 на 6 метрів та глибиною 3 метри, надійно укритою в цегляній будівлі. Це «вхідні двері» всієї системи водопостачання міста. До камери підходять магістральні водогони трьох різних калібрів — діаметрами 0,7 м, 1 м та 1,2 м. Така різноманітність трубопроводів забезпечувала гнучкість подачі: місто могло регулювати потік води залежно від потреби та пори року. Внутрішня структура камери була продумана для максимальної надійності. Вона розділена залізобетонними перегородками на три окремі відділення. Така трисекційна конструкція дозволяла проводити очищення або ремонт одного з відсіків без зупинки всієї системи водопостачання. Тут, крізь систему спеціальних сіток, вода залишала велике річкове сміття, водорості та мул, готуючись до наступного, хімічного етапу очищення. Ця споруда була символом стабільності: поки в камеру сіток під тиском входила дніпровська вода, Миколаїв міг жити і розвиватися. Упродовж десятиліть залізобетонні перегородки добре тримали напір ріки, аж поки у квітні 2022 року тиск у трубах не зник, а в залах камер настала тиша, яка ознаменувала початок найважчого випробування в історії міського водоканалу. Рис. 1.16. Камери сіток, де відбувається фільтрація – перший етап водопідготовки води (фото Марини Ілясової). 28