Мітрясова О. ХРОНІКИ СПРАГИ: ДОКУМЕНТУВАННЯ ВИКЛИКІВ ТА РІШЕНЬ ВОДНОЇ БЕЗПЕКИ МІСТА МИКОЛАЄВА: Монографія. Миколаїв: ЧНУ імені Петра Могили, 2026, 124 стp.

ХРОНІКИ СПРАГИ: ДОКУМЕНТУВАННЯ ВИКЛИКІВ ТА РІШЕНЬ ВОДНОЇ БЕЗПЕКИ МІСТА МИКОЛАЄВА вичерпані. Саме в такому стані — технічно зношена, логістично безальтернативна, але все ще життєво необхідна — інфраструктура «Водоканалу» зустріла ранок 24 лютого 2022 року. Як народжувалася питна вода За кожною краплею води у міському крані стояв складний багатоступеневий процес, серцем якого були Очисні споруди Інгулецького водопроводу (ВІОС). Це ціле промислове містечко, розраховане на очищення 140 тисяч кубометрів води щодня. Його завдання було критично важливим, а саме перетворити річкову воду, повну природних домішок та мікроорганізмів, на безпечний продукт. Історія цього технологічного комплексу розвивалася паралельно з ростом самого Миколаєва. 1. Перша лінія (1958 рік) введена в експлуатацію в розпал післявоєнної відбудови, перша черга очисних споруд (40 тис. м³/добу) заклала класичні стандарти підготовки води. Процес починався в камері змішування, де воду готували до хімічної реакції. Далі у цеху коагуляції за допомогою спеціальних речовин дрібні частки забруднень «злипалися» у більші пластівці, які осідали в горизонтальних відстійниках. Фінальним етапом був блок швидких фільтрів, де вода проходила крізь шари піску та антрациту, накопичуючись у резервуарі чистої води. 2. Друга черга — потужність та контроль (1965 рік). Розширення міста вимагало нових об’ємів, тому з’явилася друга черга, що додала ще 75 тис. м³ добової потужності. Вона стала досконалішою: тут з’явилися камери сіток, які затримували велике сміття та водорості ще на вході. Окрім основних виробничих цехів, до складу другої черги увійшла сучасна лабораторія. Це був «мозок» очисних споруд, де хіміки та бактеріологи цілодобово аналізували склад води, корегуючи дози реагентів залежно від пори року та стану річки. Ці споруди було спроєктовано з величезним запасом міцності. Двоступенева система очищення дозволяла справлятися навіть із сильним замутненням річкової води під час паводків. Санітарний щит міста тримався на цих бетонних резервуарах та піщаних фільтрах, створюючи ілюзію нескінченного і безпечного ресурсу. Довоєнний досвід Миколаєва показував, що поєднання класичних методів відстоювання та сучасного (на той час) контролю якості робило міську воду однією з найкращих у регіоні. Це була налагоджена машина життя, робота якої сприймалася як належне, поки в лютому 2022 року війна не почала 27