Мітрясова О. ХРОНІКИ СПРАГИ: ДОКУМЕНТУВАННЯ ВИКЛИКІВ ТА РІШЕНЬ ВОДНОЇ БЕЗПЕКИ МІСТА МИКОЛАЄВА: Монографія. Миколаїв: ЧНУ імені Петра Могили, 2026, 124 стp.

ХРОНІКИ СПРАГИ: ДОКУМЕНТУВАННЯ ВИКЛИКІВ ТА РІШЕНЬ ВОДНОЇ БЕЗПЕКИ МІСТА МИКОЛАЄВА Рис. 1.15. Водозабірні споруди на р. Дніпро у с. Микільське Херсонської області (фото з відкритих джерел). Технологічний гігант на глиняних ногах: напередодні 2022-го До повномасштабного вторгнення водна інфраструктура Миколаєва являла собою колосальний інженерний комплекс. Це була злагоджена екосистема споруд, що розкинулася на величезній території у 175 гектарів. Єдиний технологічний процес — від забору води з Дніпра, її транспортування через 73- кілометровий водовід до багатоступеневого очищення та розподілу по міських мережах — працював як годинник, що забезпечував життя всього міста. Місто повністю покладалося на дніпровську артерію. Старе Жовтневе водосховище, яке десятиліттями слугувало резервним джерелом, було виведене з експлуатації та закрите на довготривалу реконструкцію. Це рішення, продиктоване технічною необхідністю, фактично залишило місто без «плану Б», зробивши його стовідсотковим заручником одного-єдиного трубопроводу. Водночас, за фасадом потужних цифр ховалася тривожна реальність. Попри впровадження нових технологій, наприклад, сучасної системи хлорування води, запущеної у 2001 році, основне господарство МКП «Миколаївводоканал» невблаганно старіло. Основні споруди, техніка та обладнання, що працювали на межі можливостей ще з радянських часів, потребували негайної модернізації. На початок 2022 року термін експлуатації багатьох критичних вузлів перевищив усі нормативи — деякі елементи системи відпрацювали свій ресурс ще 20 років тому. Миколаївська водна система була схожа на старого атланта, вона все ще тримала місто на своїх плечах, але її внутрішні ресурси були критично 26