Мітрясова О. ХРОНІКИ СПРАГИ: ДОКУМЕНТУВАННЯ ВИКЛИКІВ ТА РІШЕНЬ ВОДНОЇ БЕЗПЕКИ МІСТА МИКОЛАЄВА: Монографія. Миколаїв: ЧНУ імені Петра Могили, 2026, 124 стp.

ХРОНІКИ СПРАГИ: ДОКУМЕНТУВАННЯ ВИКЛИКІВ ТА РІШЕНЬ ВОДНОЇ БЕЗПЕКИ МІСТА МИКОЛАЄВА населення вимагали рішень іншого масштабу. Ключ до розв’яання проблеми був за 73 кілометри від міста — у водах Дніпра. У 1974 році, після ретельних досліджень, науковці винесли вердикт: вода в районі села Микільське Херсонської області є ідеальною для питного постачання. Проте будівництво такого гігантського водоводу потребувало колосальних коштів, яких у міського бюджету не було. Шанс з’явився разом із планами будівництва Миколаївського глиноземного заводу (МГЗ). Це був момент високої політичної гри. Тодішній очільник Миколаївської області Володимир Васляєв висунув Міністерству кольорової металургії СРСР жорстку умову: згода на будівництво заводу буде дана лише за умови одночасного фінансування та спорудження водоводу «Дніпро — Миколаїв». Цей «ультиматум» став доленосним. У 1979 році перша продукція заводу та перші дніпровські потоки у міських мережах з’явилися майже одночасно. Запуск дніпровської води докорінно змінив економіку міста. У 1983 році водоспоживання злетіло до 166,2 тис. м³ на добу. Більшу частину цього об’єму поглинали промислові гіганти, що зробило Миколаїв одним із найпотужніших індустріальних центрів. Кінець 80-х років приніс нову хвилю модернізації: у 1988 році на насосних станціях почали масово впроваджувати електроприводи та автоматизовані системи керування, що дозволило системі працювати як єдиний злагоджений механізм. З появою дніпровської води потреба у старих джерелах почала відпадати. Упродовж 1984–1992 років дев’ять свердловин у Жовтневому були назавжди законсервовані через стрімке погіршення якості води — підземні горизонти виснажилися і засолилися. Пріоритет був остаточно відданий Дніпру (рис. 1.15). Фінальним акордом розвитку цієї системи в мирні часи стало завершення будівництва четвертої черги водоводу у 2002 році. На той момент Миколаїв мав одну з найбільш протяжних та складних систем водопостачання в Україні. Місто звикло до того, що дніпровська вода — це природне і невичерпне благо. Ніхто тоді не міг уявити, що саме ця 73-кілометрова сталева мережа, яка стала запорукою розквіту Миколаєва, одного дня перетвориться на його найвразливіше місце і ціль для ворожої атаки. 25