Мітрясова О. ХРОНІКИ СПРАГИ: ДОКУМЕНТУВАННЯ ВИКЛИКІВ ТА РІШЕНЬ ВОДНОЇ БЕЗПЕКИ МІСТА МИКОЛАЄВА: Монографія. Миколаїв: ЧНУ імені Петра Могили, 2026, 124 стp.

ХРОНІКИ СПРАГИ: ДОКУМЕНТУВАННЯ ВИКЛИКІВ ТА РІШЕНЬ ВОДНОЇ БЕЗПЕКИ МІСТА МИКОЛАЄВА Це був період, коли логістика питної води в Миколаєві нагадувала складну військову операцію. Великі волонтерські фури та водовози часто зосереджувалися в центрі або на вулицях, де було зручно розвантажуватися. Проте для мешканців віддалених районів, для людей похилого віку, які мешкали в глибині робочих околиць, ці центральні точки були недосяжними. Пенсіонер не міг пронести кілька п’ятилітрових баклажок через три мікрорайони. І саме тоді на допомогу прийшов електротранспорт. Тролейбуси та трамваї «особливого призначення» Трансформація відбувалася швидко і прозаїчно. КП «Миколаївелектротранс» переобладнали частину свого парку під мобільні точки роздачі води. Салони, де раніше пасажири їхали на роботу чи додому, тепер займали величезні пластикові ємності — «куби», наповнені очищеною водою (рис. 1.22). Миколаївці звикли до нової, воєнної естетики зупинок. На горизонті з’являвся звичний тролейбус, але замість номера маршруту на табло могло бути написано «Вода» або просто висіла табличка з червоним хрестом чи волонтерською символікою. Це не був пафосний жест — це була щоденна, виснажлива робота. Водії електротранспорту, які часто працювали під звуки сирен, виходили на рейси не для перевезення людей, а для того, щоб вчасно доставити ресурс до тих, хто чекав на нього найбільше. Рис. 1.22. Процес наповнення баклажок через муніципальний транспорт (фото автора). 35