Мітрясова О. ХРОНІКИ СПРАГИ: ДОКУМЕНТУВАННЯ ВИКЛИКІВ ТА РІШЕНЬ ВОДНОЇ БЕЗПЕКИ МІСТА МИКОЛАЄВА: Монографія. Миколаїв: ЧНУ імені Петра Могили, 2026, 124 стp.

ХРОНІКИ СПРАГИ: ДОКУМЕНТУВАННЯ ВИКЛИКІВ ТА РІШЕНЬ ВОДНОЇ БЕЗПЕКИ МІСТА МИКОЛАЄВА Рис. 1.24. Схема очищення води міста (з відкритих джерел). Загалом, вода, яка з травня 2022 року наповнювала систему централізованого водопостачання Миколаєва, за більшістю фізико-хімічних показників не просто не відповідала нормативам ДСанПіН, а перебувала за межами допустимих значень для питної води. Це підтверджувалось лабораторними дослідженнями, результати яких вражають своїм відхиленням від державних стандартів. Сольовий удар та загрози для здоров’я Ключовою проблемою стала екстремальна мінералізація. Показник сухого залишку , який відображає загальну кількість розчинених солей, у 2022 році сягнув 10 408 мг/л . При гранично допустимій концентрації (ГДК) до 1000 мг/л, ми маємо перевищення більше ніж у 10 разів . Це фактично ропа, а не прісна вода (табл. 1.1). Концентрація хлоридів (4400 мг/л при нормі 250) робила воду не просто соленою на смак, а небезпечною. Вживання такої рідини навіть після кип'ятіння викликає розлади шлунково-кишкового тракту. Не менш загрозливою є жорсткість (32 мг-екв/л) . Така вода «забиває» не лише труби, а й людський організм: тривале вживання технічної води з такими показниками неминуче веде до розвитку сечокам'яної хвороби через накопичення солей кальцію та магнію. Гігієнічний парадокс Єдиним показником, який залишався у межах норми, є бактеріологічна безпека. Завдяки агресивному методу хлорування, показник «колі-форми спільні» стабільно дорівнював 0. Це свідчило про повну відсутність кишкової палички та інших патогенів. Проте, за цей «стерильний» спокій місто платило високу ціну: інтенсивний запах хлору став постійним супутником кожної ванної кімнати, а сама вода через надлишок реагентів подразнювала шкіру, волосся та слизові оболонки. Отже, Миколаїв опинився у стані гігієнічного парадоксу: вода в кранах була бактеріологічно безпечною (нею можна було змивати каналізацію та прибирати), але хімічно вона була агресивним розсолом, який знищував побутову техніку, роз’їдав метал і загрожував здоров’ю при будь-якому внутрішньому вживанні. Смак такої води — солоно-гіркий — став смаком воєнного побуту міста, нагадуючи про те, що доступ 39