Мітрясова О. ХРОНІКИ СПРАГИ: ДОКУМЕНТУВАННЯ ВИКЛИКІВ ТА РІШЕНЬ ВОДНОЇ БЕЗПЕКИ МІСТА МИКОЛАЄВА: Монографія. Миколаїв: ЧНУ імені Петра Могили, 2026, 124 стp.

ХРОНІКИ СПРАГИ: ДОКУМЕНТУВАННЯ ВИКЛИКІВ ТА РІШЕНЬ ВОДНОЇ БЕЗПЕКИ МІСТА МИКОЛАЄВА води стала каталізатором швидкого зносу матеріалів, які не були розраховані на роботу за таких умов. Наслідки використання агресивної води відображені в офіційних звітах підприємства та заявах його керівництва. Кількість аварій на добу зросла в рази, створюючи надзвичайне навантаження на ремонтні бригади та бюджет міста. Показник До 2022 року (прісна вода) 2023–2024 роки (Інгулець/Лиман) Кратність змін Середня кількість аварій на добу 2 – 3 витоки 15 витоків Зростання в 5–7 разів Максимальна кількість аварій До 5 на добу 10 – 15 на добу Зростання в 10– 15 разів Протяжність труб, що потребують заміни — 240 км сталевих труб Критичний знос Термін експлуатації бетонних труб 50 років Руйнування почалося значно раніше Прискорена деградація Загалом по місту заміни потребують понад 240 кілометрів сталевих труб, які постраждали найбільше. Солона вода також негативно впливає на залізобетонні конструкції, де корозія арматури призводить до розтріскування бетону зсередини, що ставить під загрозу навіть магістральні колектори великого діаметру. Екологічні аспекти та деградація річкової екосистеми Використання Інгульця як джерела водопостачання за умов війни загострило існуючі екологічні проблеми регіону. Річка опинилася в центрі замкненого кола техногенного впливу, де інтереси промисловості, сільського господарства та комунального сектору вступили в гострий конфлікт. Річка Інгулець є основним джерелом для Інгулецької зрошувальної системи. Використання води з високою мінералізацією для поливу земель у Миколаївській та Херсонській областях має катастрофічні наслідки для агроценозів. Фахівці попереджають про розвиток процесів осолонцювання та осолонення ґрунтів, що призводить до руйнування їх структури, зниження родючості та накопичення токсичних солей у рослинній продукції. Це створює загрозу продовольчій безпеці регіону, оскільки відновлення солончакових ґрунтів є надзвичайно складним та дорогим процесом, що потребує промивання земель великими обсягами прісної води та внесення хімічних меліорантів. Регулярні цикли «забруднення – промивання» призвели до того, що річка Інгулець втратила свою природну біологічну ідентичність. Замість природного гідрологічного режиму річка функціонує в режимі техногенного каналу. Постійні скиди зворотних вод 42