Мітрясова О. ХРОНІКИ СПРАГИ: ДОКУМЕНТУВАННЯ ВИКЛИКІВ ТА РІШЕНЬ ВОДНОЇ БЕЗПЕКИ МІСТА МИКОЛАЄВА: Монографія. Миколаїв: ЧНУ імені Петра Могили, 2026, 124 стp.

ХРОНІКИ СПРАГИ: ДОКУМЕНТУВАННЯ ВИКЛИКІВ ТА РІШЕНЬ ВОДНОЇ БЕЗПЕКИ МІСТА МИКОЛАЄВА Мешканці міста зазнали значних фінансових збитків через якість води. Агресивна вода з Інгульця масово виводила з ладу: електричні бойлери; пральні та посудомийні машини; змішувачі та запірну арматуру в квартирах; системи зливу унітазів. Це змусило людей витрачати тисячі гривень на ремонти та заміну сантехніки, на додачу до витрат на купівлю питної води в пунктах розливу (в місті діє понад 250 точок видачі). Аналіз ситуації навколо використання річки Інгулець дозволяє зробити кілька фундаментальних висновків для майбутнього відновлення України: Жодне велике місто не може залежати від одного магістрального водогону, особливо якщо він проходить територіями з високим ризиком бойових дій. Питання скидання шахтних вод має бути переведено з площини щорічних «дозволів» у площину технологічної модернізації (будівництво заводів з опріснення або замкнутих циклів), оскільки річка Інгулець є стратегічним резервом для всього Півдня. Подача прісної води з нового водогону є лише половиною рішення. Інша половина — повна заміна внутрішньоміських мереж, які були критично пошкоджені солоною водою. Без цього втрати води залишатимуться на рівні 40-50% через постійні витоки. Досвід відновлення ГНС та будівництва нового водогону з сонячними станціями показує, що критична інфраструктура має бути максимально енергонезалежною та захищеною від терористичних актів. Використання води з Інгульця було вимушеним кроком, який врятував Миколаїв від депортації населення через відсутність води, але воно також стало ціною, яку місто заплатило за свою стійкість перед агресором. Наслідки цього періоду відчуватимуться ще десятиліттями через стан підземних комунікацій та зміни в екосистемі річки. Проте перехід до стабільного постачання прісної води у жовтні 2025 року ознаменував завершення цього кризового етапу та початок масштабного відновлення гідротехнічного сектору регіону. Реліквія воєнного Миколаєва: скарб у 330 мілілітрів Серед численних «водних сюжетів» воєнного Миколаєва є ті, що не вкладаються у суху статистику чи технічні описи. Вони зберігаються не в архівах, а на полицях домашніх сервантів, поруч із найдорожчими речами. Один із таких символів — невелика алюмінієва баночка з написом «Drinking Water / Питна вода» та великим червоним серцем на сріблястому фоні. Ця фляжка потрапила до мене як подарунок від моєї першої вчительки — Кальнової Ніни Володимирівни (рис. 1.25). У той найважчий період вона, як і багато інших літніх людей, отримувала такі баночки у складі волонтерської допомоги. Те, що у мирному житті здавалося б дрібницею, у Миколаєві, особливо 2022-го року, було найвищим проявом турботи. Пивоварні заводи замість звичних напоїв розливали у тару воду, щоб люди могли просто вижити. 44