Мітрясова О. ХРОНІКИ СПРАГИ: ДОКУМЕНТУВАННЯ ВИКЛИКІВ ТА РІШЕНЬ ВОДНОЇ БЕЗПЕКИ МІСТА МИКОЛАЄВА: Монографія. Миколаїв: ЧНУ імені Петра Могили, 2026, 124 стp.

ХРОНІКИ СПРАГИ: ДОКУМЕНТУВАННЯ ВИКЛИКІВ ТА РІШЕНЬ ВОДНОЇ БЕЗПЕКИ МІСТА МИКОЛАЄВА Рис. 1.25. Артефакт воєнного часу: баночка питної води – найкращий подарунок (фото автора). Ніна Володимирівна поділилася цією водою зі мною, і тепер я зберігаю цю ще наповнену фляжку як дорогоцінну пам'ять. Вона — про той самий «водний» Миколаїв, де спрага була спільною, а кожен ковток чистої води мав смак солідарності. Це свідчення про місто, яке вистояло завдяки небайдужим серцям, і про людей, які навіть у найтемніші часи ділилися останнім. Для мене ця баночка — не просто фляжка, це матеріалізована історія нашої боротьби за життя та право залишатися людьми. Трансформація фундаментального права З квітня 2022 року - це був період, коли місто вчилося жити за новими, суворими правилами водної гігієни. У кожній миколаївській родині відбулася мовчазна ревізія домашнього господарства: те, що раніше було автоматичним рухом руки до крана, тепер вимагало аналізу та планування. Миколаївці чітко засвоїли: вода в трубах — це не пиття, це лише засіб для виживання інфраструктури. У побуті встановилася жорстка ієрархія. Солона вода з центральної мережі стала "технічним придатком". Нею мили підлогу, зливали в туалетах, і — з великою обережністю — використовували для короткого душу. Проте навіть тут були свої ризики: після такого миття шкіру стягувало від солі, а волосся ставало жорстким, наче після купання в морі. Господині з болем спостерігали, як домашні квіти, які роками радували око, починали жовтіти й гинути вже після кількох поливів цією технічною сумішшю. Виявилося, що навіть природа не готова до такої концентрації хлоридів та сульфатів. Приготування їжі на цій воді стало абсолютно неможливим. Будь-яка спроба зварити суп чи заварити чай перетворювалася на фіаско: сіль робила страву гіркою, а хімічний 45