Мітрясова О. ХРОНІКИ СПРАГИ: ДОКУМЕНТУВАННЯ ВИКЛИКІВ ТА РІШЕНЬ ВОДНОЇ БЕЗПЕКИ МІСТА МИКОЛАЄВА: Монографія. Миколаїв: ЧНУ імені Петра Могили, 2026, 124 стp.

ХРОНІКИ СПРАГИ: ДОКУМЕНТУВАННЯ ВИКЛИКІВ ТА РІШЕНЬ ВОДНОЇ БЕЗПЕКИ МІСТА МИКОЛАЄВА запах хлору не зникав навіть після тривалого кип'ятіння. Миколаїв перетворився на місто черг, які стали його новим соціальним обличчям. Типові водні сюжети того часу — це зафіксовані на фото (рис. 1.20-1.22) моменти, де людська витривалість межує з відчаєм. Основними джерелами життя стали три паралельні потоки. По-перше — свердловини. Люди тягнулися до приватних подвір'їв чи територій підприємств, установ, де з-під землі ще можна було дістати прісну воду. По-друге — волонтерська та привозна вода. Одеські водовози та фури з інших міст стали для Миколаєва символом того, що про нього не забули. І, нарешті, бутильована вода, яка для багатьох стала єдиним гарантом безпеки, хоча її купівля щодня відчутно "била" по скромних бюджетах родин, особливо літніх людей. Місто пристосувалося. Миколаївці навчилися розрізняти воду на смак, колір і запах, знаючи напам'ять графіки підвезення та адреси найближчих пунктів питної води. Це була трансформація фундаментального права: те, що в усьому світі вважається базовою послугою, тут стало щоденним квестом, де призом була можливість просто випити чистої води або приготувати обід. Саме в цей час відбувся болючий злам у свідомості. Вода перестала бути чимось, що з'являється після повороту крана. Вона стала результатом важкої фізичної праці та очікування. Кожний літр був порахований: скільки на приготування їжі, скільки на гігієну, скільки на технічні потреби. Доступ до води з "природного права" перетворився на "військову здобич". 46