Мітрясова О. ХРОНІКИ СПРАГИ: ДОКУМЕНТУВАННЯ ВИКЛИКІВ ТА РІШЕНЬ ВОДНОЇ БЕЗПЕКИ МІСТА МИКОЛАЄВА: Монографія. Миколаїв: ЧНУ імені Петра Могили, 2026, 124 стp.

ХРОНІКИ СПРАГИ: ДОКУМЕНТУВАННЯ ВИКЛИКІВ ТА РІШЕНЬ ВОДНОЇ БЕЗПЕКИ МІСТА МИКОЛАЄВА –13000 од. Втім, ці цифри були відносно помірними порівняно з річкою Інгулець, де рівень ЛКП досягав 240 млн. од., що свідчило про пряме потрапляння неочищених стічних вод та розмитих кладовищ і могильників худоби у водну артерію. У 2024 та 2025 роках моніторинг продовжувався щотижнево. Станом на 22 липня 2024 року показник індексу ЛКП на пляжах Миколаєва перевищував епідемічну безпеку у 3,1--4,8 рази. Однак до літа 2025 року ситуація почала стабілізуватися: дані за 18 липня 2025 року вказують на те, що лише в одній пробі з пляжу «Чайка» було зафіксовано перевищення кишкової палички в 1,3 раза, тоді як у зоні «Намив» та на «Стрілці» відхилень від мікробіологічних нормативів вже не фіксували. Це вказувало на процеси самоочищення водного середовища, хоча ризик «вторинних хвиль» забруднення залишався актуальним під час злив або гідрологічних коливань. Хімічне забруднення та токсикологічні параметри Хімічний профіль вод Бузького лиману зазнав значного тиску через надходження азотистих сполук, заліза та органіки. Вже у перші тижні після аварії у лимані спостерігалося перевищення гранично допустимих концентрацій (ГДК) по амоніаку. Це було прямим наслідком гниття величезної кількості органічної біомаси, яка була змита з суходолу та утворилася внаслідок загибелі гідробіонтів. Станом на 2025 рік зафіксовано, що в різних локаціях естуарної системи концентрація полютантів перевищувала допустимі значення в 1,1–51,8 разів. Важливо зазначити, що хоча нафтопродукти та пестициди у перших пробах 2023 року безпосередньо у Бузькому лимані не були виявлені у критичних обсягах, загальний рівень токсичного навантаження зріс через вимивання донних осадів. Особливу тривогу викликало явище вторинного забруднення. Дно північно- західної частини Чорного моря та прилеглих лиманів вкрите муловими відкладеннями, які десятиліттями депонували важкі метали та стійкі органічні сполуки. Будь-яке збурення цих осадів (внаслідок штормів або інтенсивного руху суден) призводить до повернення токсикантів у товщу води. Цей процес можна порівняти з хронічним захворюванням, яке загострюється при найменшому подразненні. Евтрофікація акваторії Бузького лиману стала одним із найпомітніших наслідків. Надмірне накопичення поживних речовин призвело до зростання концентрації водоростей та накопичення хлорофілу, рівень якого у 2025 році був у 2,9 раза вищим за норму. Це не лише змінює колір та прозорість води, а й створює зони «мертвої води» біля дна, де розчинений кисень витрачається на процеси окислення відмерлої органіки. 53