Мітрясова О. ХРОНІКИ СПРАГИ: ДОКУМЕНТУВАННЯ ВИКЛИКІВ ТА РІШЕНЬ ВОДНОЇ БЕЗПЕКИ МІСТА МИКОЛАЄВА: Монографія. Миколаїв: ЧНУ імені Петра Могили, 2026, 124 стp.

ХРОНІКИ СПРАГИ: ДОКУМЕНТУВАННЯ ВИКЛИКІВ ТА РІШЕНЬ ВОДНОЇ БЕЗПЕКИ МІСТА МИКОЛАЄВА Екологічна трансформація та деградація екосистем Наслідки руйнування ГЕС для біоти Бузького лиману та прилеглих територій стали катастрофічними. Лише у самому Каховському водосховищі до теракту мешкало 43 види риб, з яких 20 мали промислове значення; річні улови сягали 2,6 тис. тонн. Значна частина цього ресурсу була знищена або вимита в море, де прісноводна риба загинула від осмотичного шоку. У Бузькому лимані під удар потрапили як промислові види риб, так і кормова база. Заборона на любительський та промисловий вилов риби, введена у червні 2023 року, охоплювала не лише лиман, а й річки Південний Буг, Інгул та Інгулець. Контроль за дотриманням цих обмежень здійснювався рибоохоронним патрулем та водною поліцією, що проводили регулярні рейди для запобігання браконьєрству та отруєнню населення потенційно небезпечною продукцією. Цікавим, але тривожним є динамічний розвиток рослинності на осушеному дні Каховського водосховища. До вересня 2024 року площа рослинного покриву там зросла до 135 тис. га, з яких 48 тис. га склали деревоподібні рослини (верба, тополя). Проте аномальна спека 2024 року +40,5-42,0°C призвела до масового висихання цих рослин: 75% території мали ознаки деградації. Це було додатковим ризиклм для Бузького лиману — пилові бурі з осушеного дна приносять у воду токсичні частинки ґрунту та мушель, що посилює хімічне навантаження на акваторію Миколаєва. Соціально-економічні та регуляторні наслідки Забезпечення Миколаєва та навколишніх громад якісною водою залишається однією з найскладніших гуманітарних та інженерних проблем сучасної України. Руйнування Каховської ГЕС у червні 2023 року стало точкою неповернення для старої системи водокористування, оскільки Каховське водосховище було джерелом води для понад 4 мільйонів осіб. Втрата понад 14 кубічних кілометрів прісної води (72,5% об'єму водосховища) призвела до миттєвого осушення ключових водозаборів, змусивши регіон перейти на екстрені альтернативні джерела, включаючи глибоководні артезіанські свердловини та мобільні установки зворотного осмосу. Проте якість води у самому Дніпро-Бузькому лимані, який раніше слугував природним буфером, після катастрофи зазнала незворотної деградації. Якість води у Бузькому лимані поблизу Миколаєва після руйнації Каховської ГЕС пройшла через декілька стадій трансформації. Перша стадія (літо 2023 року) характеризувалася гострим бактеріологічним забрудненням, присутністю холероподібних вібріонів та критичним зниженням солоності. Друга стадія (2024 рік) ознаменувалася процесами інтенсивної евтрофікації та накопиченням токсикантів у донних відкладах. Станом на 2025–2026 роки спостерігається певна стабілізація мікробіологічних показників, проте хімічний стан води залишається незадовільним через хронічне перевищення концентрацій амоніаку та біогенів. Вторинне забруднення осадів 54