Мітрясова О. ХРОНІКИ СПРАГИ: ДОКУМЕНТУВАННЯ ВИКЛИКІВ ТА РІШЕНЬ ВОДНОЇ БЕЗПЕКИ МІСТА МИКОЛАЄВА: Монографія. Миколаїв: ЧНУ імені Петра Могили, 2026, 124 стp.

ХРОНІКИ СПРАГИ: ДОКУМЕНТУВАННЯ ВИКЛИКІВ ТА РІШЕНЬ ВОДНОЇ БЕЗПЕКИ МІСТА МИКОЛАЄВА важіль візка давали ту необхідну перевагу, яка дозволяла долати відстань від пункту видачі до дому. Рис. 1.32. Культура спеціальних візків для води (фото автора). Процес завантаження був доведений до автоматизму: наповнені бутлі швидко займали свої місця, а потім фіксувалися еластичними гумовими джгутами з гачками. Ці «резинки» стали необхідним товаром, адже без надійної фіксації на першому ж бордюрі вся цінна вода могла опинитися на землі. Люди навчилися заповнювати кожен сантиметр площі візка, створюючи стійку конструкцію з прозорого пластику. Цікаво було спостерігати за трансформацією міського простору. Під’їзди будинків заповнилися цим «транспортом». Візки не ховали — їх залишали біля дверей квартир або в тамбурах, завжди готовими до нового рейсу. Вони стали символом мобільності. 36 літрів за раз — це була автономність, це була можливість не йти за водою завтра, заощадивши сили та час для інших справ. Кожна така «фура» на коліщатках була мовчазним доказом того, що Миколаїв не збирається зупинятися. Люди просто взяли до рук ці прості пристрої і почали перевозити життя до своїх осель, крок за кроком, долаючи втому та обставини. 62