Мітрясова О. ХРОНІКИ СПРАГИ: ДОКУМЕНТУВАННЯ ВИКЛИКІВ ТА РІШЕНЬ ВОДНОЇ БЕЗПЕКИ МІСТА МИКОЛАЄВА: Монографія. Миколаїв: ЧНУ імені Петра Могили, 2026, 124 стp.

ХРОНІКИ СПРАГИ: ДОКУМЕНТУВАННЯ ВИКЛИКІВ ТА РІШЕНЬ ВОДНОЇ БЕЗПЕКИ МІСТА МИКОЛАЄВА Проте не менш важливим елементом міської логістики стали приватні автомобілі. Незмінним атрибутом кожного миколаївського автомобіліста стала наявність порожніх або наповнених баклажок у багажнику. Навіть якщо водій виїжджав по справах, які не стосувалися води, у багажному відділенні завжди «чергував» набір тари. Побачити порожній багажник у Миколаєві того часу було майже неможливо. Автомобіль перетворився на мобільний резервуар: проїжджаючи повз пункт видачі без черги або побачивши водовоз, водій миттєво зупинявся, щоб поповнити запас. Цей «запас у багажнику» став формою страхування від неочікуваних відключень світла чи технічних аварій на пунктах. Як кришечки стали «валютою» допомоги Поруч із пунктами роздачі води у місті майже завжди можна було побачити саморобні контейнери — зазвичай це були такі ж п'ятилітрові баклажки, але з прорізаними отворами, прикріплені до парканів чи стовпів. Їхнє призначення було простим, але стратегічно важливим: збір пластикових кришечок від пляшок (рис. 1.33). Ця ініціатива, що масово поширилася в місті, мала глибокий зміст, який виходив далеко за межі звичайної переробки відходів. Рис. 1.33. Ємності біля пунктів роздачі води для збору кришечок від пластикової тари (фото автора). 63