Мітрясова О. ХРОНІКИ СПРАГИ: ДОКУМЕНТУВАННЯ ВИКЛИКІВ ТА РІШЕНЬ ВОДНОЇ БЕЗПЕКИ МІСТА МИКОЛАЄВА: Монографія. Миколаїв: ЧНУ імені Петра Могили, 2026, 124 стp.

ХРОНІКИ СПРАГИ: ДОКУМЕНТУВАННЯ ВИКЛИКІВ ТА РІШЕНЬ ВОДНОЇ БЕЗПЕКИ МІСТА МИКОЛАЄВА У воєнний час збір пластикових кришечок перетворився на масштабну волонтерську кампанію. Головна мета — фінансування виготовлення протезів для поранених військових. Кришечки виготовляються з високоякісного пластику (поліетилен високої щільності, маркування "2" або HDPE). Цей вид пластику легше переробляти, ніж саму пляшку, і за нього переробні заводи платять вищу ціну. Волонтерські фонди збирали значні кількості такого пластику та здавали його на переробку. Отримані кошти спрямовувались на закупівлю сировини або оплату виготовлення протезів та їхніх комплектуючих. Збір кришечок допомагав структурувати цей процес, виокремлюючи найцінніший пластик для корисної справи. Розміщення таких «пунктів збору» саме біля точок видачі води було ідеальним логістичним рішенням. Людина, приходячи за водою, побачивши таку пляшку- контейнер на паркані, автоматично долучалися до благодійності. Це фото (рис. 1.32) демонструє ще одну рису миколаївського характеру — здатність створювати складні системи допомоги з підручних засобів. Стара пляшка, мотузка та іржавий паркан перетворювалися на інструмент життя. Кожна яскрава кришечка всередині (рис. 1.33) — це не просто відходи, це маленька частка великого внеску в реабілітацію військових. Для багатьох миколаївців цей ритуал став звичним: «добуток» води, кинути кришечку від пластикової пляшки в контейнер. Це було мовчазне підтвердження того, що навіть у боротьбі за базові потреби, такі як вода, люди не забували про тих, кому допомога була потрібна ще більше. Синхронізація водопостачання з графіками енергопостачання та водна воєнна культура Воєнна екзистенція Миколаєва сформувала особливий тип соціальної взаємодії — водну воєнну культуру. Її характерною рисою стала жорстка залежність доступу до базового ресурсу від стабільності енергосистеми та температурного режиму. У періоди блекаутів та зимових холодів 2026 року критична інфраструктура міста зіткнулася з викликом «подвійної дефіцитності»: відсутність електроенергії автоматично означала зупинку помп, а мороз перетворював вуличні пункти видачі на крижані пастки. Аналіз логістики пунктів незламності та видачі чистої води висвітлює глибинні технічні розриви. Відсутність автономних джерел живлення унеможливлювали безперебійну роботу точок води. За умов низьких температур виникав технологічний параліч. Системи замерзали, вимагаючи тривалого процесу «розморозки» під час відлиг. Рівень навантаження на соціальну сферу в цей період став критичним, виявивши вразливі місця в системі неформальних комунікацій та міської логістики. Теза «немає світла — немає води» перетворилося на головну формулу воєнного побуту… 64