Мітрясова О. ХРОНІКИ СПРАГИ: ДОКУМЕНТУВАННЯ ВИКЛИКІВ ТА РІШЕНЬ ВОДНОЇ БЕЗПЕКИ МІСТА МИКОЛАЄВА: Монографія. Миколаїв: ЧНУ імені Петра Могили, 2026, 124 стp.

ХРОНІКИ СПРАГИ: ДОКУМЕНТУВАННЯ ВИКЛИКІВ ТА РІШЕНЬ ВОДНОЇ БЕЗПЕКИ МІСТА МИКОЛАЄВА Рис. 1.34. 2026 рік: миколаївці продовжують ходити до точок видачі очищеної води (фото автора). Техногенний іспит: аварія на дюкері Справжнє обличчя «нової реальності» Миколаїв відчув 12 січня 2026 року. Коли здавалося, що гірше вже позаду, сталася масштабна техногенна аварія на дюкері через річку Інгул. Понад 40 тисяч мешканців мікрорайонів Північний, Соляні та Тернівка в одну мить знову опинилися перед порожніми кранами. Цей інцидент став вироком старій інфраструктурі. Пошкоджений дюкер, введений в експлуатацію ще у 1988 році, вичерпав свій фізичний ресурс. Дві нитки сталевих труб, що пролягали під руслом річки на відстані 190 метрів, не витримали десятиліть експлуатації та агресивного впливу солоної води минулих років. Вартість ремонту цієї ділянки — майже 47 мільйонів гривень — стала ціною, яку місто змушене платити за роки бездіяльності та вимушених компромісів. Наратив миколаївських черг знову змінився. Тепер люди обговорювали складні інженерні терміни: «санація поліетиленовою трубою», «спеціалізовані монтажні організації», «дюкер» (рис. 1.35). Ремонтні роботи, заплановані до 18 січня 2026 року, змусили тисячі людей знову діставати свої легендарні візки та згадати адреси найближчих свердловин. Ця аварія також підняла на поверхню болюче питання управлінської ефективності. Документи нагадали, що ще влітку 2023 року, у розпал Каховської катастрофи, планувалася реконструкція цього самого дюкеру. Проте, через 68