Мітрясова О. ХРОНІКИ СПРАГИ: ДОКУМЕНТУВАННЯ ВИКЛИКІВ ТА РІШЕНЬ ВОДНОЇ БЕЗПЕКИ МІСТА МИКОЛАЄВА: Монографія. Миколаїв: ЧНУ імені Петра Могили, 2026, 124 стp.

ХРОНІКИ СПРАГИ: ДОКУМЕНТУВАННЯ ВИКЛИКІВ ТА РІШЕНЬ ВОДНОЇ БЕЗПЕКИ МІСТА МИКОЛАЄВА Ситуація із Цинком також залишається напруженою. Його концентрації у воді лиману свідчать про постійний техногенний тиск. Як і у випадку з Купрумом, основним фактором зростання стали руйнування та безпосередні воєнні дії в акваторії портів. Поряд із металами, дослідження зафіксували значні перевищення за вмістом нафтопродуктів. У контексті забруднення важкими металами це створює ефект синергії: нафтова плівка на поверхні води перешкоджає газообміну, що змінює рівень рН та розчиненого кисню, а це, у свою чергу, впливає на те, у якій формі метали перебувають у воді. Найбільша небезпека важких металів полягає у їхній здатності до біоакумуляції. Потрапляючи у воду, Купрум та Цинк входять у харчові ланцюги. Мікроорганізми поглинають їх, далі вони накопичуються у рибі, і зрештою можуть потрапити до організму людини. Для Миколаєва станом на 2026 рік цей фактор залишається критичним. Прогнози вказують на те, що самоочищення лиману від важких металів — це процес, який триватиме десятиліттями. Це вимагає від міста не лише нових методів очищення води, а й ретельного моніторингу стану донних відкладів, які наразі стали «сховищем» металевого відлуння війни. Прогнози екологічного стану Майбутнє Бузького лиману у 2026 році та далі виглядає неоднозначно. Прогнози експертів вказують на кілька можливих сценаріїв: 1. Ризик вторинного забруднення. Навіть за умови припинення активних скидів, донні відклади, що накопичили токсичні речовини та важкі метали за роки війни, залишатимуться джерелом небезпеки. Будь-яке збурення дна (наприклад, під час відновлення судноплавства) може призвести до нового стрибку токсичності. 2. Засолення ґрунтів. Тривале використання лиманної води (навіть у технічних цілях) та підвищення загального рівня солоності в акваторії загрожує незворотними змінами у прибережних екосистемах та погіршенням стану підземних вод. 3. Шлях до відновлення. Оптимістичний сценарій можливий лише за умови впровадження новітніх технологій очищення та повної реконструкції міських очисних споруд. Досвід 2022-2025 років довів, що старі методи не здатні впоратися з викликами такої складності. Бузький лиман сьогодні — це вже не просто частина пейзажу, а «дзеркало», що відбиває ціну боротьби Миколаєва за воду. Його відновлення буде тривалим процесом, який потребуватиме не лише інженерних рішень, а й докорінної зміни ставлення до водних ресурсів міста. 75