Мітрясова О. ХРОНІКИ СПРАГИ: ДОКУМЕНТУВАННЯ ВИКЛИКІВ ТА РІШЕНЬ ВОДНОЇ БЕЗПЕКИ МІСТА МИКОЛАЄВА: Монографія. Миколаїв: ЧНУ імені Петра Могили, 2026, 124 стp.

ХРОНІКИ СПРАГИ: ДОКУМЕНТУВАННЯ ВИКЛИКІВ ТА РІШЕНЬ ВОДНОЇ БЕЗПЕКИ МІСТА МИКОЛАЄВА 2.2. ГІДРОХІМІЧНИЙ ПАСПОРТ ЛИМАНУ ТА ПРОСТОРОВО-ЧАСОВА МАПА ВОДНОЇ КРИЗИ Навіщо воді «паспорт» Коли ми говоримо про водну кризу в Миколаєві, ми часто оперуємо поняттями «солона» або «брудна». Проте для науковців та інженерів, які розробляють стратегію відновлення міста до 2026 року, цих слів замало. Їм потрібен «гідрохімічний паспорт» — детальний документ, що фіксує динаміку змін кожного хімічного елемента у часі та просторі. Дослідження, проведене групою науковців Чорноморського національного університету імені Петра Могили, стало фундаментом для розуміння того, як саме воєнні дії та техногенні катастрофи трансформували акваторію Південного Бугу, Інгулу та Бузького лиману. Методологія та чотири вектори моніторингу Оцінювання стану поверхневих вод у прифронтовому місті вимагала створення динамічної мережі моніторингу, яка б охоплювала чотири стратегічні локації. Кожна з них — це окремий розділ у «діагнозі» водної артерії міста. Наукове дослідження базувалося на регулярному відборі проб у чотирьох репрезентативних точках, які дозволяють відстежити шлях води від відносно чистої зони до епіцентру міського та морського впливу (рис. 2.3). Точка №1: СТ «Лазурне», Веснянська територіальна громада (46.991186, 31.876144). Ця точка розташована вище за течією від основного міського масиву. Вона слугує своєрідним «фоновим» показником. Дослідження тут дозволяють зрозуміти, з якою якістю вода підходить до Миколаєва, ще не ввібравши в себе основний об’єм міських стоків та наслідків руйнації внутрішньої інфраструктури. Це точка порівняння: все, що з’являється у воді нижче за течією, — це вже безпосередній «внесок» війни та техногенного колапсу міста. Точка №2: Мікрорайон Нижня Набережна (46.980002, 31.985235). Це серце міста, район Інгульського мосту та злиття річок. Тут Інгул стає частиною міського ландшафту, стикаючись із найбільш щільною забудовою та мережею комунікацій. Саме тут зафіксовані найскладніші показники за блоком специфічної токсичної дії. Бетонні набережні та мостові конструкції за умов агресивного хімічного складу води починають «віддавати» у річку важкі метали, 76