Chernobyl: 40 Years Later… (1986–2026) : Monograph / S. I. Tabachnikov, O. A. Panchenko, V. V. Babiienko, O. S. Osukhovska , et al. ; Under the General Editorship of S. I. Tabachnikov. – Sherman Oaks, CA: GS Publishing Services, 2026. – 272 p.

РОЗДІЛ ІІІ. 209 А поки що вони, герої-«чорнобильці», мужньо й самовіддано борються з вогнем, рятуючи охоплений полум’ям реактор. Є уже перші жертви. Вони, на жаль, не поодинокі, як повідомляють, підмінюючи жорстоку правду не менш жорстокою брехнею, керманичі держави, підконтрольні владі ЗМІ. Потерпілих від радіації напівтаємно, не повідомляючи рідних та близьких, літаками відправляють до Москви. Однак і столичні шпиталі неспроможні були їм допомогти. Найефективніше медичне втручання не рятує вогнеборців. У Києві – справжня паніка. Тисячі мешканців столиці на- магаються покинути місто, вивезти з небезпечної зони дітей. Десятки автобусів, переповнених дітьми, прибувають у столицю з Прип’яті – епіцентру трагічних подій. Влада намагається заспокоїти людей, припинити безлад, яким охоплено місто. І не тільки вона. Це їй не дуже вдається. Залізничний вокзал, автовокзали переповнені, біля білетних кас – довжелезні людські вервечки. У Чорнобилі ж справжнє пекло. Найвідчайдушніші, здавалося б, найрадикальніші заходи не дають належних результатів. Тим часом до місця атомної катастрофи прибувають люди, техніка. З усіх кінців великої країни їде, квапиться допомога. МихайлоМихайлович Савенко про трагедію на ЧАЕС довідався одразу, ще 26 квітня 1986 року. Не з повідомлень по радіо чи теле- баченню. Новини, особливо такі, як ця, розповсюджуються миттє- во. Почув її з вуст людей, котрі щойно побували в Чорнобилі і на власні очі побачили, що там діється. «Там справжнє пекло!.. Якщо пожежу не вдасться при- боркати, масштаби лиха годі й передбачити. Матимемо щось набагато страшніше, ніж Хіро- сіма і Нагасакі в Японії. Набагато!» – оповідали очевидці. Михайло Михайлович Савенко