Chernobyl: 40 Years Later… (1986–2026) : Monograph / S. I. Tabachnikov, O. A. Panchenko, V. V. Babiienko, O. S. Osukhovska , et al. ; Under the General Editorship of S. I. Tabachnikov. – Sherman Oaks, CA: GS Publishing Services, 2026. – 272 p.

РОЗДІЛ ІІІ. 213 йому, малолітньому, прихисток у своїй оселі, піклувалися, як про рідного. Спасибі вам, добрі люди. За все спасибі велике і щиросердне. Якби не ви, хтозна, як склалось би подальше життя, що уготувала доленька... – Михайле Михайловичу! Час на відпочинок. Ми свою роботу зробили. Підемо... – Це котрийсь з хлопців. Підійшов, поклав руку на плече. – Зробили? Ні, друже. Ще не зробили. От коли зліквідуємо аварію, коли ЧАЕС знову запрацює, тоді... Над Прип’яттю, над Чорнобильською зоною, над усією Україною яріла величезна, золотогаряча куля сонця. У синьому – аж очі ріже, а в небі жодної хмаринки. Літо... І здавалося, наче й не було ніяких катастроф, вибухів, смертей... Сьогодні шляхетні справи Михайла Савенка успішно продовжує його син Дмитро. Одним із таких яскравих прикладів добрих починань є плідна співпраця громадсь- ких організацій «Міжнародна академія освіти і науки», «Національна академія наук вищої освіти України» з благодійним фондом «МіСт» імені Михайла Савенка» (на- далі – фонд), який є активним учасником корисних суспіль- них ініціатив. Можна довго описувати перелік тих доб- рих справ, які зроблено за сприяння фонду: це і укладан- ня Меморандуму, і участь в міжнародних науково-практич- них конференціях, освітньо-наукових, культурних та інших волонтерських заходах, допомога у виготовленні академічної атрибутики та академічних нагород. Але хочеться зупинитися на таких загальнолюдських цінностях – як за покликом душі безкорисливо надавати Подяка Савенку Михайлу Михайловичу