Chernobyl: 40 Years Later… (1986–2026) : Monograph / S. I. Tabachnikov, O. A. Panchenko, V. V. Babiienko, O. S. Osukhovska , et al. ; Under the General Editorship of S. I. Tabachnikov. – Sherman Oaks, CA: GS Publishing Services, 2026. – 272 p.

ЧОРНОБИЛЬ: 40 РОКІВ ПОТОМУ… 228 а самі легко попрямували до кабінету директора станції. Тут же з маніпуляційної вийшли «консультанти» і, приклавши пальці до губ і вказавши на апаратуру, жестами дали нам зрозуміти, щоб ми мовчали, так як у залишеній апаратурі може бути включений пристрій для запису. Пильність є пильність! Наступного дня я поїхав за якимось дорученням до МОЗ УРСР, де дізнався, що мені дали жартівливе прізвисько «Американська телезірка». Згадується ще й «ліричний» епізод. Я якось залишився сам у квартирі, де ми жили в Чорнобилі, хлопці в цей час були на чергуванні. Лунає дзвінок у двері, я відчиняю і бачу невеликого зросту усміхненого красивого старенького з букетом квітів у руках. Я інстинктивно відсахнувся від цього дідуся, бо відомо, що квіти акумулюють радіацію. Але дідок сказав, що квіти зірвані у святому місці біля церкви, вони «чисті біля церкви вони «чисті», і він хоче, щоб я їх подарував жінкам нашої групи. Я подякував цьому незвичайному дідусеві (чомусь він мені сподобався і викликав довіру), взяв цей букет і поставив його в банку з водою на стіл посередині кімнати. Реакція хлопців, які прийшли з чергування, була очікуваною – негайно викинути «цю радіацію». Я почав запевняти їх, що букет «чистий» ніхто не повірив і дійшло до того, що ми попросили дозиметриста, який жив поверхом вище, прийти з професійним дозиметром і перевірити цей букет на наявність радіації. Так ось, прилад показав рівень радіації набагато нижчий за тло в нашій квартирі, тобто, дійсно, квіти виявилися абсолютно чистими! Містика чи чорнобильські байки? Ні, це факт, який можуть підтвердити всі мої друзі та колеги, з ким я працював на ЧАЕС і які нині живуть. А ті, хто передчасно пішов із життя, кого з нами немає до цієї сумної дати – 40 років від дня жахливої т​ рагедії, вічна пам’ять… І в першу чергу кандидату медичних наук Вла- диславу Рослякову і старшій групи другої медико-реабілітацій- ної бригади Раїсі Мухомадієвій. Дуже радий, що перший старший групи Михайло Беро, з яким ми працювали разом з Володими- ром Черепковим живий, і наразі, як мені відомо від друзів, про- живає за кордоном.