Chernobyl: 40 Years Later… (1986–2026) : Monograph / S. I. Tabachnikov, O. A. Panchenko, V. V. Babiienko, O. S. Osukhovska , et al. ; Under the General Editorship of S. I. Tabachnikov. – Sherman Oaks, CA: GS Publishing Services, 2026. – 272 p.

РОЗДІЛ ІІІ. 227 нашої «жіночки», притягнув її до себе, а апарат несподівано як задзвенить! Прилад показав забруднення лівої ноги, двох рук та попереку. Поруч сидів дозиметрист, він якось повсякденно, ліниво промовив: «Ну, що, брате, дзвеніш?! Давай у могильник». Приємно було чути таке побажання! Це означало, що треба весь одяг з себе знімати, кидати її в залізний чан (могильник), йти в парну, потім під душ, знову в парну і знову під душ... Ще із яскравих вражень запам’ятався приїзд на станцію іноземних журналістів до роковин аварії на ЧАЕС. Безпосередньо перед їх приїздом, з нами, хто на той момент працював у оздоровчому пункті, провели інструктаж про те, що можна, а чого не можна говорити іноземцям. Наприклад, заборонялося розкривати кількість тих, хто звернувся по допомогу до здоровпункту, характеру скарг тощо. Порадили краще сидіти по кабінетах і не висуватись. Після інструктажу «інструктори» зникли в маніпуляційній та замкнулися там. Першою прилетіла на гелікоптері, який сів на майданчику прямий перед будівлею АБК, де знаходився здравпункт, американська група журналістів. Вони швидко увійшли до будівлі і одразу попрямували до нас у здоровпункт. Почувши в коридорі англійську мову, я вийшов з кабінету, вирішив блис- нути своєю англійською. І одразу зрозумів свою помилку, бо без будь-яких пауз, дуже швидко і по-діловому вони почали ставити мені каверзні питання, відповіді на які, як я здогадався, не розумітимуть наші супроводжуючі особи. Я закликав на допомогу перекладачку, пославшись на дуже швидку промову, яку я не вловлюю і відповідав на їхні запитання вже російською. Навпроти мого кабінету був кабінет стоматолога, який був зачинений. Постало питання: «Навіщо тут стоматолог? Ви що, замість пломби в зуб поміщаєте стимулюючу речовину для активності та безстрашності?». Довелося пояснювати, що пово- дяться тільки з гострим зубним болем і таке інше. При цьому оператор все знімав на камеру. Були й інші питання, за яких доводилося шукати коректні відповіді, але в результаті все скла- лося нормально, ми навіть потоваришували. Наприкінці такого своєрідного інтерв’ю вони попросили залишити в нас апаратуру,